Нещодавно Юлія Тимошенко в телеефірі на 112 якось так знехотя відповідала на питання про безвіз. Явно тема їй неприємна. Видушивши, що це, загалом, позитивна подія, додала гнівну тираду, що це перемога всього народу України, а нинішня влада тут взагалі ні при чому. Договорилася, що Порошенко навіть гальмував події. На думку українського політичного експерта Тараса Чорновіла, як і все, що говорить Тимошенко, це набір слів, які не несуть жодного змісту, лише психологічне навантаження на вуха прихильників.
За словами експерта, але на питання, хто й що робив, таки відповісти треба. Безвіз – це перемога всього народу, але серед цих переможців дивним чином виявилося приблизно половина громадян, які заявляють, що безвіз їх зовсім не тішить, що вони його не потребують. Просте накладання окремих соціологічних досліджень дає підстави твердити, що таких байдужих найбільше серед прихильників «Оппоблоку», «Батьківщини» та радикалів Ляшка, тобто саме тих політсил, які найбільше переконували своїх виборців, що безвіз – це зовсім не перемога, а «спроба влади відвернути увагу...». «Невже всі такі склеротики, що вже забули, хто найбільше торпедував усі законодавчі ініціативи, необхідні для безвізу? Трошки більше року тому в Раді пару разів вибухали скандали при голосуванні за антикорупційні закони з «безвізового» пакету. Тимошенко тоді розповідала, що «це дасть владі змогу переслідувати кожного українця», Власенко істерив, що завдяки цьому «провладна мафія зможе відібрати будь-який бізнес» чи то Соболєв, чи Крулько регулярно розказував про «поліцейську державу»... Це був не єдиний епізод блокування безвізових законів», – написав Тарас Чорновіл.
Він додає, щодо ролі самого Порошенка в отриманні безвізу, то те, що більшість з нас прагнули безвізу – це так, але ми ще багато чого прагнули й добивалися, але не отримали. Щоб щось отримати, треба добре на це попрацювати. Підтримка всього народу дуже важлива, але переговори веде хтось один. Потрібний був саме такий «політик-бульдозер», який міг би все це проштовхнути попри спротив і в Україні, і в ЄС. Тарас Чорновіл пише, що всі чомусь забули про ще одну деталь. Мова про формат домовленостей. Усі попередні роки ми мали «план дій». Це та ситуація, коли нам запропоновано виконати певний перелік заходів і нічого нам за це не обіцяють, хіба що – подумати й визначитися. Адже ж план дій лише для нас, а не для ЄС, а потім у 2015-му раптом без офіційних переголосувань, за замовчуванням, стали використовувати термін «дорожня карта» - це коли план дій уже для обох сторін. І коли перша виконує свої зобов'язання, друга вже не може, а мусить виконати свою частину. Якби не цей хитромудрий трюк нам би відклали лібералізацію не на рік, як сталося через затягування, а на невизначений термін.