14 листопада в українському парламенті відбулася чергова бійка. Цього разу у двобої зійшлися лідери двох фракцій українського парламенту – Олег Ляшко і Юрій Бойко. Мордобій не мав серйозних фізичних наслідків для обох. Сторони традиційно обмінялися люб’язностями в адресу один одного. На цьому ефект від бійки вичерпався. Але для суспільства залишилося чергове шоу і привід поговорити про Ляшка, який обізвав колишнього «регіонала» сволотою і дуже обурювався, чому голова фракції «Опозиційного блоку» досі не у в’язниці. Насправді всі бої, які влаштовуються сьогодні в українському парламенті, є боями за піар і присутність у ЗМІ, а не боротьбою з ідейними суперниками чи п’ятою колоною Москви.
Історія бійок у Верховній Раді довга і цікава. Вона сягає ще часів президентства Леоніда Кучми. Спочатку рукопашне протистояння у парламенті мало більше підстав вважатися боротьбою між прихильниками чи противниками певних ідей. В цих бійках було більше політики і емоцій, але менше награності і фальші. Учасники теж були різні – від Народного Руху, БЮТ, «Нашої України» до СПУ, КПУ. Пізніше на арену протистоянь вийшли Партія регіонів і «Свобода». Але після Революції гідності бійки у стінах Верховної Ради, не зважаючи на їх артистичність, стали все більше нагадувати інсинуації і втрачати свій глибинний підтекст. Схоже на те, що учасники мордобоїв більше дбали про можливість побувати у прайм-таймах провідних телеканалів, ніж про досягнення конкретного результату. Час від часу ми бачимо, що учасниками бійок є кілька нардепів. Це Олег Ляшко, Володимир Парасюк та кілька депутатів з «Опозиційного блоку». Іноді до них приєднуються їхні колеги. Але сценарії залишаються ті самі. Спочатку словесна перепалка і образи, потім потасовка чи удар в обличчя. А на фінал – медіа-привід і смакування подробиць інциденту всією країною.
Сьогодні мистецтво бійок у парламенті вийшло на якісно новий рівень. Це раніше такі протистояння могли були спонтанні і часто щирі. Тепер же все більш очевидно, що хтось грає завчені ролі і вчиняє бійки для підтвердження власного скандального іміджу. Те, що Олег Ляшко обізвав Юрія Бойка та звинуватив його у зв’язках з Росією ще нічого не означає. Хоча сумніватися у тому, що «Опозиційний блоку» в українському парламенті є проросійською силою, не варто. Але не варто сумніватися і в тому, що Ляшко хотів навмисно привернути до себе увагу і показати як же він щиро ненавидить «московських агентів». Іноді бійки у парламенті трапляються з метою відволікання уваги населення від реальних проблем. Коли у грудні 2015 року нардеп від «Блоку Петра Порошенка» Олег Барна напав на Арсенія Яценюка, перед тим вручивши йому букет квітів, країна більше обговорювала саме цей кумедний вчинок і подальшу потасовку. А от про роботу уряду Яценюка і про його звіт усі майже забули. Те саме відбувається, коли в парламенті порушують питання боротьби з корупцією. Гучні слова, обурення, хтось поштовхається і на цьому подія вичерпана.
Сьогодні фізичні інциденти та рукоприкладство у стінах Верховної Ради відіграють зовсім не ту роль, як вважає частина українського суспільства. Ні, це не вияв світоглядних розбіжностей і непримиримості фракцій. Це шоу з своїми акторами та ролями і наперед запланованими результатами. За цими шоу від очей українського народу хочуть приховати багато що. І погану якість роботи нового парламенту. І відродження кнопкодавства. І слабкість та дезінтегрованість коаліції, яка існує радше формально. І відсутність політичної волі з низки питань. Особливо ж наживаються на бійках різного роду популісти. Для них – це спосіб їх політичного життя і самоствердження. Особливо цікаво те, що за стінами Верховної Ради ці схильні до рукоприкладства особи ведуть мирний та толерантний по відношенню один до одного спосіб життя. А деякі учасники бійок можуть бути сусідами в реальному житті і проживати у шикарних маєтках.
Про фальшивий характер протистоянь у парламенті свідчать і нещодавно оприлюднені електронні декларації нардепів. Так той же Олег Ляшко, борець з олігархами та захисник прав трудового народу, задекларував величезні суми готівки: 740 тисяч доларів, 90 тисяч євро та 890 тисяч гривень. Ще 2 мільйона гривень лідер Радикальної партії тримає у банку. Його співмешканка Росіта теж не відзначається бідністю. Кілька великих квартир та гараж на 127 квадратних метрів, а також земельні ділянки під Києвом і два шикарних авто додають до іміджу Олега Ляшка оригінальний суперечливий образ видатного борця з корупцією та агентами Кремля. Незрозуміло, яке походження таких статків очільника радикалів. Чи не сприяє це його дивним чином задеклароване багатство інтенсивній боротьбі у парламенті? А таких прикладів борців з корупцією, яких самих не завадило б перевірити на предмет корупції, у стінах парламенту є багато.
Тому хай не вводять в оману українців запеклі сутички чи навіть кров у парламенті. Б’ються там переважно не за інтереси широких верств громадян, а за власні амбіції. За кількістю інформаційних приводів і цікавих відео нардепи намагаються приховати не дуже високий коефіцієнт власної роботи. Створити ілюзію, що за народ вони готові сміливо йти у бій. Але цей бій часто закінчується у столовій за чашкою кави чи чогось міцнішого. Непримиримі вороги на екранах телевізорів у реальному житті можуть легко знаходити спільну мову, вести схожий спосіб життя, їздити на схожих автомобілях і навіть бути сусідами в котеджному містечку елітного типу. А їхня участь у бійках стала певним ритуалом, без якого важко обійтися. Цей ритуал сприяє виробленню адреналіну і вносить у розмірене і іноді сумне життя нардепа вітер новизни і екстриму. Ти стаєш у центрі подій, тебе показують, про тебе говорять. Що ще потрібно? А ось те, що реформи стоять на місці, що корупціонери далі крадуть і що п’ята колона Москви широко представлена у парламенті, не додає стільки натхнення та емоцій. Бо бійками ці проблеми ніяк не вирішиш. Треба працювати і правильно голосувати, входити у клінч з олігархами та корупціонерами великого масштабу. Тому так часто замість роботи нардепи обирають ритуальні битви з нульовим ефектом.
Святослав Ворон для replyua.net