Не встигли ще запрацювати повною мірою електронні декларації, як українське суспільство отримало цікаву інформацію про спосіб життя і хоча б приблизну поверхову уяву про рівень накопичених багатств правлячого класу. З кожним днем роботи недосконалої поки що системи електронного декларування українці дізнаються все більше цікавих подробиць життя своїх можновладців. Ці деталі шокують. Звісно, більшість населення і так чудово підозрювали, що український правлячий клас живе зовсім на так, як більшість суспільства. Але дехто тішив себе ілюзіями. А дехто не зовсім усвідомлював масштаби прірви між багатими і бідними в Україні. Електронні декларації у відкритому доступі дозволяють хоча б частково відкрити завісу таємності і поглянути зсередини на стиль життя депутатів, чиновників, урядовців, прокурорів, суддів.
Як тільки Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування почав діяти, він викликав хвилю негативних емоцій від правлячої еліти. Спочатку мова йшла про те, що він не забезпечений належним чином технічно. Що його функціонування взагалі не має юридичних і технічних підстав. Потім масово почали скаржитися на те, що електронну декларацію дуже важко заповнити. Пішли нарікання на поганий сервіс, який робить помилки і «зависає». Потім дехто почав заявляти, що відкрите декларування доходів і майна державних службовців – це втручання в їх приватне життя. Що не можна оприлюднювати дані, які загрожують особистій безпеці. Також почався шалений тиск на обмеження норм закону про е-декларування і його повну нівеляцію. Лунали думки про потребу приховати певні дані від звичайних українців, щоб вони не бачили, наприклад, скільки готівки у «слуг народу» заховано у їх палацах. Але усі спроби знищити електронне декларування наразі не були втілені у життя. І можновладцям доводиться витрачати час, щоб заповнити свої декларації.
Можливо, б українська влада знайшла спосіб похоронити електронні декларації. Але з цим не погодився Захід. Йому набридло позичати свої гроші в корумповану країну, які потім пропадають. І він хоче бачити зміни. Громадськість теж не зрозуміла б відмову від е-декларування. Адже і Порошенко, і Гройсман, і Яценюк та й всі представники сучасних провідних політичних сил на словах виступали за боротьбу з корупцією і прозорість влади. А електронне декларування – це прямий шлях до цієї боротьби і прозорості. Як мінімум воно показує громадянам країни деякі раніше приховані моменти. Хоче цього влада чи ні.
Чому електронне декларування так не подобається верхівці, яка вже довгий час перебуває на владному олімпі України, незважаючи на зміни президентів, урядів, нові вибори? Тому що вони відкриває очі простим громадянам на те, в чому ж полягає відмінність між рівнем їхнього життя і рівнем життя еліти. Електронне декларування стимулює до неприємних роздумів. Змушує ставити незручні питання. А якій еліті потрібен народ, який ставить їй незручні питання про джерела походження їх багатств? Навпаки, корумповані верхи завжди прагнули приховати свої статки. Чи то за високим парканом, чи то на рахунках у банках, чи то зберігаючи в себе вдома готівку в сейфі. Або ж переписавши майно на родичів. Подарунки чиновникам також перебували за полем зору громадськості. Як і їх видатки, які дивним чином не співпадають з доходами. А тепер все це і не лише треба декларувати, показувати українцям, пояснювати де взяв і звідки. Звісно, що такі вимоги викликали чималу заклопотаність в еліт, які не можуть похвалитися чесністю і прозорістю заробленого. Саме звідси стільки нервувань, емоцій і незадоволення в депутатів та інших можновладців.
Що побачили українці в електронних деклараціях? Побачили те, що і так було відомо. Особливо вражає те, як багато грошей тримають високопосадовці готівкою в себе вдома. Виявляється, що еліта довіряє не банкам, а власним сейфам. А ось народ закликає нести гроші у банки. Так само вражає те, що більшість грошових запасів наших можновладців конвертовано в іноземну валюту. Навіть глава НБУ Валерія Гонтарева не страждає патріотизмом і довіряє більше доларам, ніж гривні. Лідер Радикальної партії Олег Ляшко, який позиціонує себе як захисник інтересів простого народу, має на руках 740 тисяч доларів. Звідки в нього такі гроші? Відверто шокують величезні будинки, квартири і земельні ділянки, які декларуються. В той час як більшість українців не може придбати собі звичайну квартиру площею в 40 – 70 квадратів, наші правлячі класи володіють квартирами площею понад 200 – 300 квадратів. А будинки деяких перевищують площу 500 квадратів. А ще у власності «верхів» картини, роялі, велосипеди, суперавто, прикраси, ікони, предмети старовини, годинники. І навіть власна церква. Ось так живуть наші еліти в той час, коли народ змушений вести боротьбу за виживання. Ось де варто уряду шукати можливості для наповнення бюджету. І ось де велике поле для діяльності для усіх антикорупційних органів.
Але ще не факт, що в цих електронних деклараціях відображено усю правду. Хоча за неправдиві відомості і передбачена кримінальна і адміністративна відповідальність, сумнівно, що в українських реаліях вдасться покарати за брехню в електронних деклараціях. Незрозуміло також, звідки стільки грошей у осіб, які не є великими підприємцями або взагалі ніколи не мали бізнесу. Чи сплачені податки з величезних сум готівкою? За які кошти придбані нерухомість, авто, антикваріат? Зрозуміло, що більшість з цих багатств нажито нечесним шляхом. А значить настав час розібратися із законністю їх походження. Порушити кримінальні справи, сплатити податки. Без цього ні про яку боротьбу з корупцією чи перезавантаження системи говорити не варто. Але якраз з цим у нас великі проблеми. Електронне декларування відкриває деякі таємниці статків правлячого класу, показує його справжню суть. Але саме по собі воно не дає можливості притягнути людей до відповідальності за нажите сумнівним шляхом чи конфіскувати незаконно нажите. Для цього треба політична воля, якої не вистачає серед нинішніх керманичів України.
Святослав Ворон для replyua.net