Вбивство відомого російського бойовика-терориста Арсена Павлова за позивним «Моторола», причетного до вбивств та злочинів проти українських солдат на Сході України було з піднесенням сприйняте українською громадськістю. Окупант заслужив своє. Моторола недовго пишався славою загарбника чужих земель. Його смерть стала символічною, оскільки продемонструвала усю ілюзію «руского міра» в Україні і те, що його будівничі таки отримають заслужене покарання за свої злодіння.
Постать «Мотороли» символічна для ДНР, ЛНР і усіх прихильників «руского міра». Саме Арсен Павлов став своєрідним прототипом «героя» для російських бойовиків, прикладом успіху, на якого треба рівнятися. Його життєвий шлях подавався російськими та ДНРівськими медіа-ресурсами як шлях «людини, яка досягла успіху власними зусиллями». Робилось це не просто так: російській пропаганді потрібно було створити образ визволителя «руского міра». І «Моторола» підходив під цей образ. Те, що він був типовий вбивця, окупант, злочинець абсолютно не хвилювало творців квазіутворення ДНР. Однак, біографія «Мотороли» і його діяльність до того, як він вирішив їхати на Донбас, є неповною і поверховою. Багато фактів життя минулого Арсена Павлова губиться у роках. Але можливо це і було потрібно творцям міфу. Відомо лише те, що він не міг похвалитися значними успіхами в юні роки. Російський бойовик народився у республіці Комі. Дитинство його не було безхмарне. У 15 років він залишився без батьків. Подальші кроки Арсена Павлова пов’язані з армією.
«Моторола» давно брав участь в загарбницьких війнах Росії. Зокрема, він близько року воював у Чечні під час другої кампанії. Тоді новий президент Владімір Путін лише починав свій шлях як президент. І почав він його з спроби знищити фактично незалежну республіку Ічкерія, яка утворилась внаслідок поразки Росії у Першій чеченській війні. Друга чеченська війна виявилася для російських військ більш вдала як перша. Свою роль зіграла неузгодженість чеченських польових командирів та поширення ісламського фундаменталізму. В результаті масованих ударів по Чечні та була підкорена. «Моторола» також взяв у цьому активну участь. Щоправда особливих бойових досягнень там його здобути не вдалося. Майбутній терорист дослужився до рангу заступника командира взводу і виконував завдання зв’язківця. Після участі в завоюванні Чечні життя «Мотороли» було сірим і неяскравим. За інформацією ЗМІ він жив у Ростові-на-Дону. Чим він заробляв на життя достовірно невідомо. Деякі джерела кажуть, що «Моторола» був замішаний у крадіжках авто, тому і вирішив поїхати на Донбас. Інші стверджують, що він опанував кілька будівельних професій, але ніяких вершин там досягти не зміг і працював на звичайній автомийці.
Напевно життя цього діяча було б таким же сірим і непомітним як і раніше, якби не початок російської агресії проти України. «Моторола», який мав досвід окупаційної діяльності у Чечні, побачив для себе на Донбасі нові перспективи. Сам він пояснював свою участь в агресії проти України «захистом росіян на Сході». «Моторола» прибув в Україну на початку весни 2014 року. Спочатку його бачили у Харкові, де він брав участь у заворушеннях. Потім «Моторола» відправився на Донбас. Російський бойовик прибув прямо у Слов’янськ, який тоді був під контролем іншого відомого російського терориста під псевдо Стрелков. Там він знайшов свого друга по справі агресії проти іншої країни та став одним з польових командирів. Загін «Мотороли» брав активну участь у протистоянні українській армії, яка намагалася визволити Слов’янськ. Саме з тих часів російські ЗМІ починають ліпити з нього «образ героя і захисника Новоросії».
Російським журналістам «Моторола» сподобався, оскільки був достатньо фотогієнічним і придатним на роль символа. У 2014 році багато шукачів пригод і легкої наживи з Російської Федерації потягнулися на Донбас. Частина їхала в Україну за ідейними мотивами: знищити Українську державу і бути творцями «руского міра». Але більшість цікавило питання швидкого збагачення. Війна для них стала способом поліпшити свої матеріальні статки і потім втекти в Росію. «Моторола» був засобом пропаганди. Він виконував своєрідну функцію приманки російських добровольців на Донбас. Приклад «Мотороли» - це приклад того, як звичайний російський хлопець може зажити слави та успіху. Автомийник, який був ніким і раптом став одним з провідних командирів республіки. Який здобув «славу» та всенародне визнання вдячних мешканців ДНР. Ось такі меседжі розкручувала російська пропаганда. Природньо, що такий образ мав би привабити нових російських добровольців-загарбників на Схід України. А весілля Арсена Павлова на дівчині модельної зовнішності, яку він нібито врятував з Слов'янська, стало додатковим приводом для ЗМІ розкрутити його пафосний образ.
Подальша бандитсько-загарбницька діяльність «Мотороли» всім відома. Він брав участь у боротьбі за Донецький аеропорт та в оточенні української армії в Дебальцівському котлі. «Моторола» не був успішним вояком чи командувачем. Навпаки, його загін втратив велику кількість російського гарматного м’яса. Але доля своїх побратимів мало хвилювала Арсена Павлова. Навпаки, він відзначився тим, що власноруч і сміюючись обстрілював позиції своїх же бойовиків. Також «Моторола» відомий своїм нелюдським ставленням до полонених. Він власноручно розстріляв 15 українських солдат-кіборгів. І гордився цим вчинком.
Інформація про смерть «Мотороди» надходила кілька разів. Але правдивою вона виявилась лише 16 жовтня. Російський окупант і вбивця загинув у ліфті, який був підірваний закладеною вибухівкою. Його смерть виявилася зовсім не геройською. «Моторола» давно заслужив на неї, адже прийшов в Україну як окупант та носій ідей «руского міра» і замазав свої руки кров’ю українців. Питання в тому, хто його ліквідував. Тут можливі два варіанти: або це робота українських диверсійних загонів, або ж «Моторола» загинув від рук своїх російських побратимів чи їх покровителів з Кремля. І та, і та версія має право на існування. Та й сам «Моторола» казав, що має багато ворогів серед своїх. В будь-якому випадку його смерть стала смертю ілюзії «руского міра», яка не стала реальністю в Україні. Вона показала, що російських загарбників чекає не слава чи успіх в Україні, а безславна загибель. Не виключено, що тепер російсько-днрівські ЗМІ шукатимуть нових «героїв» на місце Арсена Павлова. Але міф про росіянина, який знайшов щастя, славу, сім’ю та багатство, пішовши на загарбання чужих земель, вже знищений.
Святослав Ворон для replyua.net