Блогер та журналіст Дмитро Вовнянко на своїй сторінці в Facebook пише про те, що протягом минулого року Росія так натхненно жерла свій Резервний фонд, що той усох за рік аж у чотири рази і наразі в ньому залишилося менше трильйону рублів при дефіциті бюджету РФ у 2,7 трильйони. При цьому за один грудень 2016 року Мінфін Росії зменшив Резервний фонд РФ зразу вдвічі – від 2,032 трильйони рублів, до 0,972 трильйони.
«Куди росіяни так активно витрачали свої гроші? По-перше – затикали дірки в своєму бюджеті, по-друге – фінансували військові авантюри на Донбасі та в Сирії, по-третє – фінансували у нас «Шатуни», політиків штибу «регіоналів», Тимошенко та Савченко, й ще ботів-зраднюків – не просто так останні протягом минулого місяця остаточно сказилися. 41 мільйон на день, яких Москві вартує утримування одного лише Путіна, мости та газогони в Крим, стадіони до ЧС-2018 – на все треба чималих грошей», – написав блогер.
Він прогнозує, що протягом наступних місяців росіяни «розпакують» Фонд Національного благополуччя – це ще 4,359 трильйони рублів на 1.01.2017 – за офіційними даними. А ФНБ створювався для балансування пенсійної системи, а значить індексацію російським пенсіонерами знову не бачити.
За словами Дмитра Вовнянко, незважаючи на патову ситуацію, росіяни продовжують вірити в те, що гроші в Росії ще є, скажете ви. Виникає логічне запитання: в чому справа? На це питання відповів російський економіст Владислав Жуковський. Справа в тому, що фінансовий блок російського уряду протягом останнього року займався тим, що намагався за всяку ціну завести в РФ бодай якісь гроші, і в результаті через систему сarry trade, через ринок облігацій, заходився заводити в Росію «гарячий капітал». Все б добре – капітал завели, але водночас на ринку облігацій виріс новий МММ – фінансовий пузир, який продовжує збільшуватися увись і вшир далі й далі. Тільки в ролі МММ тепер – Російська Федерація, фінансова ситуація у якій нині – приблизно, як перед світовою кризою 2008 року в США.
«Не сподівайтеся, завтра Росія не бабахне. І післязавтра – також. Проте такі пузирі особливо небезпечні тим, що лопаються часто-густо тоді, коли ніхто взагалі цього не чекає. І чим пізніше – тим гірше для всіх. Каталізатором може статися будь-який зовнішній фактор – їх не бракує», – підсумував журналіст.