У Пентагоні заговорили про високу ймовірність війни з Росією. Ця нова теза з вуст високопосадових чинів армії США свідчить про те, що там тверезо усвідомлюють загрозу, яка йде від Росії та Путіна. На відміну від державного керівництва на чолі з президентом Бараком Обамою. Імперський світогляд давно панує серед російського суспільства. Він був закладений ще у часи формування Московської держави як улусу Золотої Орди. Саме московські царі стали носіями азійсько-імперського мислення та політики на Європейському континенті.
Хоча Росія стала називатися імперією з 1721 року, риси імперіалістичного світогляду там сформувалися задовго до початку 18-го століття. Не даремно російські князі, а потім царі розглядали свої претензії на чужі землі як «збирання руських земель». У Росії ніколи не було прийнято говорити про завоювання нових територій, на яких проживали чужі народи. Там говорили про «приєднання». Росії пощастило: вона не мала справу з серйозними супротивниками на Сході. Колонізуючи землі Сибіру, Центральної Азії і Далекого Сходу, Росія перетворилася у найбільшу імперію світу. Коли до влади в Росії прийшли комуністи-більшовики і проголосили так звану соціалістичну республіку, вони не мали на меті позбавити Росію статусу імперії. Незважаючи на зміну вивіски, Росія завжди залишалась імперською за своєю суттю.
Крах СРСР і розвал соціалістичного табору серйозно підкосив міць Москви. 1990-ті роки були часом, коли Росія мала шанси зникнути з карти світу як імперія, а на її обширних територіях утворилися б незалежні держави. Проте процес децентралізації не зайшов надто далеко. Та й Захід, який тепер має великі проблеми з Росією, не був зацікавлений ні у розвалі СРСР, ні тим більше самої Російської Федерації. Внаслідок цього нашому східному сусіду вдалося пережити важкі часи. Прихід до влади Путіна ознаменував початок нового періоду імперіалістичної агресивної політики Росії. Путіну пощастило: високі ціни на нафту і газ стрімко наповнювали казну. В країну прийшли західні кредитори. На фоні важких 90-х для багатьох росіян епоха Путіна стала здаватися «раєм». Накопичивши достатні ресурси Росія розпочала новий виток агресивної зовнішньої політики. Адже будь-яка імперія світу не може існувати без агресії, возвеличування власного народу та заперечення права інших націй на незалежність і самовизначення.
Грузія 2008 року стала першим тривожним дзвіночком для Америки. Можливо, російські війська б окупували всю країну, якби не рішучість президента Джорджа Буша-молодшого. Тоді, у серпні 2008 року американський флагманський корабель 6-го флоту США прибув і став рейдом в грузинському порту Поті. Крім того, у Буша була пропозиція завдати бомбового удару по Рокському туннелю на Кавказі, через який в Грузію вторглася російська армія. Ця пропозиція не знайшла підтримки в оточенні президента і була відхилена. Однак і США, і Європа швидко забули про російську агресію. У 2009 році новий президент Барак Обама почав політику перезавантаження і відвідав Москву. Росія так і не понесла покарання за свої дії. Відсутність санкцій і доволі високі ціни на енергоносії дали їй можливість нарощувати свій військовий потенціал та серйозно втручатися у внутрішні справи своїх сусідів. У 2014 році Росія скористалася вдалою ситуацією і окупавала Крим. Потім вторглася на Донбас. Все це відбувалося і відбувається на фоні слабкої реакції Заходу і недотримання умов Будапештського меморандуму країнами-гарантами.
У президента США Барака Обами був вибір: діяти рішуче або ж проковтнути російське вторгнення в країну-союзника і затягувати час. Він обрав другий варіант і прорахувався. Агресивна політика Путіна лише посилювалася. Відверте нехтування міжнародним правом, постійні провокаційні польоти російської авіації на кордонах з іншими країнами, нарощення військового потенціалу армії – все це продовжує зараз робити Росія. У вересні 2015 року розпочався новий етап її експансіоністської політики у 21-му столітті. Російські війська з’явилися у Сирії. Також в цю середземноморську країну було перекинуто російські військово-повітряні сили та системи протиповітряної оборони С-300 і С-400. Вступивши в союз з міжнародним злочинцем президентом Сирії Башером Асадом, Путін розпочав нову війну. Європу заполонили тисячі біженців. Сирійських повстанців витісняють по всьому фронту. Міжнародна політика США знову зазнала поразки.
У Сирії Росія не просто воює і підтримує злочинний режим. Вона перевіряє в режимі реального часу новітню військову техніку, в тому числі крилаті ракети. Опрацьовуються нові методи війни. Міністр оборони Шойгу вже анонсував оновлення армії по результатах операції на Близькому Сході. А мирне населення і доля сирійського народу турбує російських правителів менше всього. Крім того, Росія продовжує нарощувати свою військову міць попри санкції та обмежені фінансові можливості (які обмежені не стільки через санкції Заходу, як через здешевлення нафти).
Так сьогодні Москва створює нову дивізію важких бомбардувальників на Далекому Сході. Таким чином вона кидає виклик США у Тихому океані, адже завданням військового з’єднання стане патрулювання території біля Гавайських островів та острова Гуам, де розташована військово-повітряна база США. А днями депутат Держдуми РФ Алексей Чепа поділився новими планами імперської експансії Кремля. Росія мріє відродити старі військові бази радянських часів у країнах Азії, Африки, Латинської Америки. Тож тепер російські солдати можуть з’явитися вже під носом у США – на Кубі. Можливо, російська армія скоро буде вдосконалювати технології вбивства мирних жителів десь на просторах африканських саван чи у джунглях Центральної Америки та Південно-Східної Азії.
Дії і плани Кремля – відвертий виклик світу та США. Нове відродження Російської імперії в путінській реінкарнації є наслідком беззубості багатьох держав світу, в тому числі і України. Америці тепер доведеться заплатити більшу ціну за свою попередню нерішучість. Якщо провідні держави світу не зрозуміють реальності російської загрози і не наважаться вдарити по слабким місцям імперської Москви, водночас працюючи над її внутрішньою розінтеграцією та розпадом, слова американських генералів дійсно можуть виявитися пророчими.
Святослав Ворон для replyua.net