Після перемоги Революції гідності багато хто в Україні був переконаний, що історія існування в Україні Партії регіонів добігла кінця. Здавалося б, для нової влади справа честі розслідувати весь спектр злочинів колишньої влади: від узурпації, організації вбивств мирних людей до корупції і розкрадання національних багатств. Але сценарій розвитку подій після 2014 року більше нагадує сценарій після помаранчевої революції з деякою модифікацією. Поразка Януковича у 2004 році на виборах президента здавалося б назавжди поховала його політичні амбіції. Проти «регіоналів» розпочали серію кримінальних проваджень. Ринат Ахметов покинув на деякий час Україну, побоюючись, що помаранчева влада дійсно буде втілювати в життя своє популярне гасло «бандитам – тюрми». А Борис Колесніков провів неприємні дні у СІЗО. Не були впевнені у своєму майбутньому і учасники сепаратистського з’їзду у Северодонецьку.
Насправді ж усім їм хвилюватися не було чого. Нова влада тих часів на чолі з Ющенком, Тимошенко, Порошенко і іншими відомими персонажами зовсім не ставила за мету покарати злочинців-«регіоналів». Вони шукали шляхи порозуміння з ними і не хотіли змінювати систему. Ніхто і не збирався боротися з засиллям олігархів чи розслідувати перші замахи на суверенітет України. Справи проти тих, хто робив фальсифікації на виборах 2004 року не було доведено до логічного завершення. А главу ЦВК Сергія Ківалова навіть нагородили орденом.
Наслідок такого небажання влади притягнути до відповідальності членів ПР відомий всім. У 2006 році Партія регіонів перемагає на виборах до Верховної Ради. Віктор Ющенко 3 серпня 2006 року підписує «Універсал національної єдності» з Януковичем і той наступного дня стає прем’єр-міністром. Правлячі еліти знову злилися в одне ціле. Завдяки тому, що помаранчева влада не горіла бажанням притягнути до відповідальності «бандитів», а натомість простила їм всі гріхи, у 2010 році Янукович став президентом. Коло замкнулося.
Революція гідності викинула Партію регіонів на смітник історії. Але це не означає, що колишні «регіонали» втратили свій вплив в Україні. Історія має схильність повторюватися. Повторюється вона тому, що більшість у нинішній владі, як і в часи помаранчевих, становлять люди кланово-олігархічної системи. Саме звідти бере початок така незрозуміла толерантність до діячів колишньої влади. Вперте небажання судів, прокуратури, СБУ розслідувати злочини представників колишньої ПР.
Те, що велика кількість відомих «регіоналів» змогла втекти з України в Росію та уникнути відповідальності пояснюється не лише слабкістю нашої правоохоронної системи. Таке з великою ймовірністю сталося тому, що у влади не було належної політичної волі затримати втікачів. А може, дехто взагалі був зацікавлений в тому, щоб «регіонали» покинули Україну. Бо хтозна, щоб б вони могли розповісти про темні справи наших можновладців. Адже ні для кого не секрет, що влада, клани, олігархи в Україні настільки тісно переплетені, що поділяти їх на окремі самостійні частини неможливо. Зараз проти колишніх «регіоналів» відкрито низку кримінальних проваджень. Частина з них стосується політичних питань: узурпації влади та незаконних змін до Конституції у 2010 році, а також голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року. інша частина, значно обширніша, належить до сфери економічних злочинів і пов’язана з незаконним збагаченням, приватизацією, корупцією, розкраданням бюджету.
Попри наявність значної доказової бази, розслідування проти «регіоналів» проводяться мляво. Все йде до того, що сценарій після помаранчевої революції повториться. Якщо хтось і буде засуджений, то одиниці. Основні злочинці з ПР втекли. А ті, хто залишився, почувають себе доволі затишно і комфортно. Частина увійшла до «Опозиційного блоку». Інша зайнялася створення нових політичних проектів на зразок «Відродження», «Нашого краю», Агарної партії, партії «Соціалісти», «За життя». Деяким «регіоналам» низового рівня пощастило ще більше. Вони інтегрувалися в місцеві партійні структури інших політсил, в тому числі і «Блок Петра Порошенка» та «Народного фронту». Дехто знайшов собі тепле містечко в проекті олігарха Коломойського УКРОП і став «патріотом». Дехто відійшов від справ і займається бізнесом. Але говорити про політичну смерть колишніх «регіоналів» рано. Навпаки, схоже що вони успішно мутували і пристосувалися до тепличних умов існування в реаліях постреволюційної доби.
Нинішня влада продовжує видавати індульгенції колишнім злочинцям із банди Януковича. Досі з них ніхто непокараний. Через поправки до Кримінального кодексу притягнути нардепів за голосування диктаторських законів 16 січня стало фактично неможливо. Натомість, за три роки розслідувань злочинів проти Майдану, затримано лише п'ять "беркутівців". Розслідування саботують органи прокуратури, суди, МВС - як наслідок відсутності політичної волі у нинішньої влади. За що ж тоді загинула Небесна сотня? Досі навіть не названо, не те, що покарано, їхніх убивць. За три роки Генпрокуратура України не надала суспільству чіткої і конкретної заяви з прізвищами винуватців та виконавців цього злочину.
Через пасивність влади ЄС поступово йде до скасування санкцій проти більшості з оточення Віктора Януковича. Та і як цьому не бути, коли українські суди самі ж визнають несправедливим внесення керманичів Партії регіонів до чорного списку ЄС? Так, відома всім Олена Лукаш, яка захищала Януковича у Верховному Суді у 2004-му, а потім була міністром юстиції і допомагала вивести "Межигір'я" з державної власності, змогла «добитися правди» у Апеляційному суді Києва. Суд визнав, що вона була внесена у список осіб, на яких поширюється дія санкцій, незаконно. А між іншим, це та сама Олена Лукаш, яка свого часу швиденько завізувала злочинні «закони 16 січня».
Влада також не поспішає розслідувати олігархічні оборудки. Уряд відклав перевірку найбільшого фіксованого оператора «Укртелеком» , який належить найбагатшому олігарху Рінату Ахметову. А що вже говорити про сотні стратегічних підприємств, які потрапили до рук «регіоналів» і їх приспішників. Де рішення судів про покарання корупціонерів часів Януковича? Їх немає. Проте є ріст цін на електроенергію та газ, при тому що більшість обленерго і облгазів перебуває у приватній власності в тому числі і колишніх «регіоналів».
Складається враження, що «регіонали» знову отримали індульгенцію за свої злочини. Їм вдається виходити сухими з води, створювати нові партії і розбудовувати свій бізнес. Отже, існують якісь домовленості чи узгоджена позиція влади не чіпати більшість колишніх корупціонерів. Час минає і все менше шансів на те, що ми побачимо за гратами тих, хто будував в Україні кримінальну диктатуру.
Святослав Ворон для replyua.net