Блогер Anti-colorados у статті на ресурсі «Інформаційний спротив» пояснив які саме дві великі помилки здійснив президент Російської Федерації Володимир Путін у зовнішній політиці і до яких зрушень у світі його діяльність призведе, - про це інформує replyua.net.
Блогер наголошує, що зараз Путін і його прибічники нагадують малолітніх хуліганів, які десь роздобули кілька кілограмів вибухівки, кинули їх на морське дно і дистанційно підірвали. Десь вдалині пролунав вибух, перемістились великі маси води і все узбережжя оголилося. Дехто ще намагається зібрати рибу і красиві камінці, але той, хто має мозок, мав би тікати. Далеко у глибинах океану ці маси води розвернуться і вдарять по суші у вигляді цунамі, проте наразі ще невідомо якої сили буде це цунамі і коли воно прийде.
Проте, за словами блогера, «цунамі» для російського президента і його компанії настане доволі скоро, і в нього буде дві рушійних сили. Першою з них стане ціна на нафту. Доволі тривалий час Путін ціни на нафту нарощував у ручному режимі, роздуваючи майданчики нестабільності на Близькому Сході – основному світовому постачальнику «чорного золота». Перше стрімке зростання ціни було пов’язане з війною в Лівії – тоді Путін пожертвував своїм товаришем Кадаффі, аби отримати додаткові кілька доларів до ціни. Але на цьому кремлівський стратег не зупинився і продовжив свої криваві ігрища. Він роздмухав війну в Сирії, а Ірану пообіцяв надати ядерні матеріали, таким чином намагаючись вивести з ринку вуглеводнів і цього гравця. Всім відомо звідки взялась у Тегерані ядерна програма – там явно стирчали «російські вуха». На короткий строк мети було досягнуто, але захмарно високі ціни на нафту запустили інші механізми. Наприклад, американці взялись за розробку альтернативних технологій видобутку – зараз, кілька років потому, собівартість сланцевої нафти наближається до традиційного видобутку. Крім того, багато держав пішли шляхом підвищення енергоефективності, зниження витрат сировини, вторинної переробки тощо. Кремлівські глашатаї довго не вірили в альтернативний видобуток і лякали всіх скорим вичерпанням ресурсів. А тим часом США стали добувати стільки нафти, що припинили її імпорт, тим самим відрізавши світових гравців-нафтотрейдерів від одного із найбільших ринків.
Накопичення запасів сирої нафти у США призвело до того, що гостро постала потреба цю нафту збувати. Відтак, під тиском власних промисловців, Обама скасував введену сорок років тому заборону на експорт нафти закордон. Це зробило нафтовидобуток знову прибутковим, і геолого-розвідувальні роботи інтенсифікувались. Зараз американці знайшли найбільше із відомих у світі родовищ сланцевої нафти, яке простягається від Техасу до Оклахоми. Тобто, падіння ціни на нафту неминуче, і воно змете всі режими, велич яких трималась на нафтових доходах.
Друге тектонічне зрушення полягає у зміні концепції лідерства. Останні двадцять років на Заході не відчували особливої загрози. Відтак, лідерство як інститут, вміння вживати різких і неприємних заходів були заміщені колективним прийняттям рішень та консенсусом. Оборонна промисловість не отримувала інвестицій, натомість Обама отримував Нобелівську премію миру. США перестали бути світовим жандармом, який не тільки втихомирював «поганих хлопців», а і надавав допомогу союзникам. Європа, споглядаючи такі тенденції, і сама розслабилась. Північноатлантичний альянс втратив причину існування. Саме тому авторитарний лідер Путін зміг так просто завдати удару по союзниках, наплювавши на міжнародне право. Спочатку він не отримав адекватної відповіді – лише глибоку стурбованість. Відтак, він пішов далі, справедливо вважаючи, що ніхто не дасть йому відсічі. Інші «погані хлопці» теж активізувались – у Північній Кореї періодично випробовують ядерні бомби, Ісламська держава захоплює цілі регіони, а союзник США по НАТО Ердоган, ні з ким не порадившись, заганяє танкові колони на територію інших держав.
Тим не менш, блогер наголошує, що цьому прийшов кінець – яструби повертаються у світову політику. Два основних імені, які ми маємо знати, це Майк Помпео як очільник Національної розвідки США та Мітт Ромні як Державний секретар. Останній має кредо жорсткого і послідовного противника Росії – наприклад, він неодноразово заявляв, що хребет Ісламській державі варто ламати в Москві. Інший – випускник Вест Пойнту та юридичного факультету Гарвардського університету, найбільш в’їдливий і прискіпливий з американських політиків. Саме ці люди найближчим часом будуть задавати світову політику, і вибрики Москви там терпіти не стануть.
Путін і його прибічники ще радіють з того, як гарно вони всіх обманули і тішаться недавно зібраною на оголеному узбережжі рибою. Але вони навіть гадки не мають, якої сили хвиля їх скоро змете, - прогнозує блогер.