Російський соціолог і політолог Ігор Ейдман у себе в Facebook пише про те, що ситуація з матір'ю російського військовослужбовця, який потрапив в полон в Україні, викликає в пам'яті літературний образ: Софії Петрівни з однойменної повісті Лідії Чуковської.
Як пише соціолог, мати єфрейтора Агєєва, Світлана Вікторівна була впевнена, що президент РФ говорить все, як є насправді і російські війська ніколи не були на території України. Софія Петрівна абсолютно не сумнівалася в тому, що «у нас даремно не саджають». Вони були віддані владі, свято довіряючи кожному її слову, але, коли правдива не зовсім приємна реальність увірвалася в їх світ, їм уже було не до казок. Виявилося, що в обох ситуаціях і «даремно садять», і «війська РФ в Україні є».
«Режим забрав найдорожче, що у них було – єдиних синів. Сина Софії Петрівни посадили в ГУЛАГ, а сина Світлани Вікторівни таємно відправили воювати в Україну, де він потрапив в полон, після чого власне командування від нього зрадницьки відмовилося. У свідомості жінок сталася «помилка» - реальність вступила в конфлікт зі звичною картиною світу, створеною пропагандою», - написав соціолог. Він додає, що тут схожість історій Софії Петрівни і Світлани Вікторівни закінчується. У сім'ї Агєєва вибір був. Син вирушив на війну, якої в Росії нібито немає, але матері російського солдата було не складно перевірити це, проте її не турбувало, де насправді її син заробляє гроші, як найманець-контрактник, їй було зручніше вірити офіційній пропаганді, що «ми з Україною не воюємо». Син непогано заробляв, перекладав гроші мамі: «Вітюша мені допомагає кредит оплачувати, знає, що мені не дуже легко». Її все влаштовувало.