У стародавні часи Сонце за розміром було більшим, ніж зараз, і інтенсивно втрачало свою масу. Висновки групи науковців були опубліковані на сайті arXiv.org, передає replyua.net. У відповідності до оцінок вчених, приблизно три мільярди років тому зірка втрачала близько +0,0000000000075 своєї маси щороку (близько 3% початкової маси за три мільярди років існування). В даний час даний показник значно нижче і не суттєвий для визначення яскравості Сонця. Втрата зірками маси призводить до того, що вони з часом уповільнюють своє обертання.
Це також означає, що в давнину світило було таким же яскравим, як і сьогодні, що дозволяє вирішити парадокс слабкого молодого Сонця. Останній пов'язаний з неможливістю наявності чотири мільярди років тому на поверхні Землі і Марса рідкої води через нестачу енергії, що надходить від молодого світила, яке було на 20-30% тьмяніше, ніж в даний час (за умови збереження його сучасних розмірів і маси).
Ще одним поясненням парадокса молодого Сонця є наявність на Землі і Марсі щільних атмосфер, парниковий ефект якого забезпечив умови для наявності не їхня поверхні рідкої води.