Відомий український журналіст і дослідник Дмитро Вовнянко на своїй сторінці в Facebook провів невеличкий екскурс в історію, нагадавши українцям про те, що для того, щоб стати частиною ЄС і змусити себе поважати треба мати сильну, єдину державу, а не чекати постійної допомоги від так званих союзників. Як пише журналіст, у жовтні 1918 року новостворена юна незалежна Україна стикнулася з чималою проблемою. Вона була вже визнана Німеччиною, Австро-Угорщиною і низкою країн в тій чи іншій мірі до них союзних, але – саме ці країни щойно програли Першу Світову війну. Паном ситуації ставали країни Антанти, тобто Англія і Франція, а для них Україна була: сепаратистським утворенням, що самочинно відділилася від Російської Імперії та союзником щойно розгромленої Німеччини.
За словами Дмитра Вовнянка, країни Антанти не бажали мати справ з будь-якими сепаратистами. Вони були готові були мати справу лише з тим, хто виступав від імені їхнього союзника – Росії, при чому не монархічної Росії, а від імені Росії ім. Тимчасового уряду – демократичної. «Під такий тюнинг жваво вліз Денікін. Водночас Антанта взяла курс на підтримку таки новоствореної держави – Польщі. Чхати хотіли країни Європи на право націй на самовизначення. Їхньою метою було створення держави-противаги Німеччини і посилення Росії з Денікіним. Україна в ці плани не входила ніяким боком. Нічого особистого – чиста політика», – написав журналіст. Він додає, що адміністрація гетьмана Скоропадського розуміла все це, і пішла на переговори з французами, саме Франція курирувала цю частину території, намагаючись «вигризти» найбільш сприятливі для себе умови. Переговори було в розпалі і кожна сторона вдавалася до певних дипломатичних маневрів. Власне – одним з таких маневрів була гетьманська «Грамота про федерацію з Росією» - гетьман намагався перехопити Денікіна право виступати від імені Росії демократичної і примусити Денікіна Україну визнати, але – протигетьманське повстання. Міністри гетьмана пояснювали Винниченку і Петлюрі складність становища і те, наскільки хитким було становище України. Ба-більше. Представник Франції Еміль Ено, значно перевищуючи свої повноваження, вимагав від Винниченка Петлюри порозумітися з гетьманом і виробити спільну політичну лінію, але Винниченко з Петлюрою з того лише реготали. Перемога над гетьманом обернулася новим лихом – в Україні увірвалися більшовики. Тепер вже Петлюра кинувся шукати контактів з Францією. Курені Запорізького корпусу задкували до Дніпра, його командувач полковник Болбочан благав про підкріплення, Петлюра дурив йому голову що от-от прибудуть три французькі дивізії.
Як пише блогер, а в той самий час, представники Франції в Одесі відверто давали зрозуміти посланцям Петлюри – Україна для них ніхто і звати її ніяк. Шанс був змарнований, і розглядати Україну у будь-якій формі Антанта більше не бажала, бо навіщо їм непередбачувана, буйна, бездумна Україна? Директорія УНР міняла кабінет за кабінетом, але кожен отримував ту саму відповідь. Врешті решт, коли один з українських дипломатів у відчаї кинув представникам Британії: «Невже ви нам взагалі не лишаєте вибору?», той глузливо відповів: «Чому ж? Лишаємо. Обирайте – бути з Росією чи бути з Польщею?». Дмитро Вовнянко наголошує, що навіть, коли армія УНР конала від тифу, британці натиснули на уряд Румунії і та заблокувала вже закуплені урядом УНР ліки. Осінь 1919 року для української армії стала фатальною. Україна зникла. «Думаєте Франція і Британія діяли так, бо вони вилупки, потвори і бузувіри? Ні, вони просто реалізовували свою політичну лінію. Їхніми союзниками були Польща Пілсудського і ЗСПР Денікіна. Обидві мали проблеми з Україною – Англія і Франція допомогли їм цю проблему вирішити. Ласкаво прошу в світ реальної, а не солодко-ілюзорної політики. Гадаєте це не може повторитися? Європейські ділки уже зараз докладають неймовірні зусилля, аби з Росії були зняті санкції за Донбас, а бажано – і за Крим. Європейським ділкам санкції псують бізнес. Європейські ділки розважливо нагадують, що частина німецької і фінською території так само знаходяться під російською окупацією, але чомусь Німеччина і Фінляндія цю проблему тягнуть на власному горбу самі. Чи не забагато честі оцій Україні?», – резюмував журналіст.