Новорічні свята ще раз показали, що в України існує велика проблема з власним шоу-бізнесом. В той час як суспільство поступово позбувається впливу колишньої імперії і «цінностей руского міра», українські русифіковані співаки та представники естради не демонструють процесів просвітлення свідомості. Навпаки, вони їздять у Росію, розважають росіян співами і вдають, що нічого не відбувається. Ані Лорак, Світлана Лобода, Йолка, Віагра, Потап і Настя, Таїсія Повалій і інші менш відомі та знані співаки з України заробляють великі гроші та отримують престижні російські нагороди. А деякі з них, як Ані Лорак, ще й хизуються ними. Для цього різновиду шоу-бізнесу не існує окупованого Криму та Донбасу. Вони нічого не чули про агресію Росії. Про загибель українських воїнів, які віддали свої життя за свободу і незалежність України. Совість цих співаків абсолютно спокійна коли йде мова про українських в’язнів та полонених, які утримуються в російських тюрмах. Їх не турбує, чи приніс новий день нові жертви солдат, які захищають рубежі нашої держави від ворога. І тим більше, їх не обходить питання, коли ж буде звільнено Донбас і Крим. Ці люди, які вважають себе елітою попсової культури, видатними представниками естради, дуже далекі від того, чим живе країна, де вони колись народилися. Для них взагалі не існує поняття батьківщини як такої.
Народу потрібні хліб і видовища, - казали колись у Стародавньому Римі. У наші часи видовища потрібні люмпенам, які не звикли забивати свої мізки чимось більшим, ніж випити, поїсти, розважитися. Значна частина сучасного шоу-бізнесу і виконує функцію розваг. Ось до такої частини і відносяться ті, хто сьогодні радісно виступає на сценах у російських містах і шаленіє від нагород з рук держави, яка вбиває українців. У цих діячів шоу-бізнесу рівень мислення також нічим не відрізняється від мислення люмпена-обивателя. Ніяких вищих матерій чи цінностей, національної гордості та свідомості. Лише гроші, чим більше, тим краще. Погляди цього контингенту шоу-бізнесу схожі з поглядами все ще значної частини українського суспільства, позбавленої особливих принципів. Для цієї частини, як і для тієї ж Лорак чи Лободи, Росія є братньою сусідньою країною. А мати можливість виступати там чи працювати для них – то велика честь і визнання. Адже Москва задає тон в культурі, музиці та шоу на просторах колишнього СРСР. Тому туди треба їхати. А от все українське – це провінційне, селянське, відстале. Тому-то ті українці, які захоплюються артистами-заробітчанами в Росії, ніколи не ставитимуть їм незручні питання: що ж ви робите, хіба вам не соромно. Не ставитимуть тому, що і їм всеодно, в кого і на кого працювати.
Не будемо забувати: українців привчали до думки про те, Росія – то центр цивілізації. Що російська мова, культура, наука і музика – то щось вище і передове. А от українське годиться хіба для фольклору і є відстале та провінційне. Саме тому ще в радянські часи багато українців виїхали в Росію або ж тотально русифікувалися. Розмовляти українською у великих містах було ознакою мало не націоналізму та могло спровокувати інтерес КДБ. Москва довго та плідно попрацювала над тим, щоб прищепити вірус малороса-хохла значній кількості населення. Цей вірус настільки глибоко проник в наше суспільство, що й досі не знищений остаточно. Якщо хтось дивується, чому Ані Лорак хизується успіхом в Росії, то потрібно зрозуміти: для неї це дійсно успіх. Бо для людей, які уражені комплексом малоросійства, немає більшого успіху, ніж визнання у Росії, колишній метрополії. Свого часу ще козацька старшина, яка проміняла свою національну ідентичність на можливість ситого заможного життя і титули та привілеї, їхала в Росію на поклон до імператорів, щоб отримати дворянське звання. Тепер же українські діячі естради повторюють їх шлях. Їх мало турбує, що Україна може зараз спливає кров’ю. А серед тих, хто приходить послухати їх пісні, можуть бути ті, хто брав участь в окупації і вторгненні в Україну. Якби спробувати пояснити такі речі Потапу, Лорак, Брежнєвій чи Лободі, то вони всеодно нічого не зрозуміли б. Або сказали б: «музика вище війни, я співаю там, де хочу і кому це подобається». Звісно, сказали б на російській мові.
Чому ж ці співаки не побували на лінії фронту? Чому не пожертвували частиною заробленого на потреби поранених солдат? На армію. Бо для них не існує ніякої війни. Українські воїни, які захищають країну, далекі і чужі для цього виду шоу-бізнесу. А росіяни з Москви чи Пітера набагато ближчі, свої. Вони й далі житимуть своїм життям, яке відрізняється від життя українців. Можливо, навіть забудуть, хто вони і звідки. Стануть росіянами і будуть ненавидіти державу, де колись народилися. Чи погано це для України? Ні. Навіщо нам такий шоу-бізнес, який українським називається лише тому, що його представники почали свої перші кроки в Україні. Насправді ж, це типовий російський шоу-бізнес, який просто заробляє свої гроші і в Україні, і в Росії. Російські пісні у їх виконанні – це потужний механізм новітньої русифікації підростаючого покоління. Це спосіб сформувати у молодого населення думку, що все престижне і модне, все сучасне – то російське. А українське – то старе, і взагалі, якісні українська пісня і музика неможливі.
Коли в Україні нарешті ввели квоти на українські пісні в ефірному часі радіостанцій, більшість русифікованого шоу-бізнесу сприйняла це як наступ на їхні права. Навіть діджеї на зразок жінки нардепа Сергія Лещенка Анастасії Топольської, яка дуже любить гастролювати Москвою, обурювалися. Насправді за всім цим приховується той факт, що в частини цих виконавців відсутня національна свідомість. Замість того, щоб створювати якісний український продукт, їм простіше продовжувати популяризувати російську мову в Україні і давати приклад моральної русифікації. Велика частина українського шоу-бізнесу живе минулим і є уламком російського впливу, яскравим прикладом того, як Росія нав’язує та знищує український світогляд і українську культуру. Такі представники шоу-бізнесу продовжуватимуть підтанцьовувати у Росії і заробляти там, закриваючи очі на те, що робить Росія проти України. Бо така їхня внутрішня суть. Тому давно варто було б заборонити виступати тим співакам з України, які розважають росіян під час російсько-української війни та триваючої окупації українських територій. Бо поведінка Лорак чи Повалій ідентична тому, якби співаки з СРСР під час війни поїхали розважати жителів Третього Рейху. Така заборона дозволила б побачити, хто є хто в українській естраді. І для кого важлива Україна та певні моральні цінності, а для кого – лише гроші та Росія.
Святослав Ворон для replyua.net