Історик та публіцист Олег Панфілов для видання «Крим.Реалії» дав короткий нарис розростання путінської офіційної пропаганди, - про це інформує replyua.net.
Так, Панфілов зауважує, що в історичному вимірі росіяни далеко не вперше демонструють неймовірну єдність думок. Проте, коли на початку двохтисячних до влади прийшов Путін, громадяни РФ знову зраділи – можна знову відчути «міцну руку». І вже у 2000 році росіяни почали масово обурюватись із втручання НАТО у «внутрішні справи Югославії» (так тоді називалась влаштована Мілошевичем різня косоварів). У 2007 році посольство Естонії зазнало блокування і навіть нападів на своїх співробітників за рішення Таллінну перенести один із радянських пам’ятників.
Але найширше цькування розвернулось з 2014 року – саме у цей період стались «розіп’яті хлопчики», «фашисти-бандерівці» та інші вигадки російської пропаганди. З кожною новою хвилею ненависті тих, хто ще лишається при здоровому глузді, ставало все менше. Зараз, коли потерпів катастрофу російський Ту-154, тих, хто наважився виступити проти мейнстріму, знайшлось хіба пару осіб – і ті зазнали цькування. Наприклад, їх обіцяють позбавити громадянства, видворити з держави чи порушити щодо них кримінальне провадження. Насильство проти так званих «лібералів» теж вже давно не є рідкістю в Росії. А це значить, що не вірити офіційній путінській пропаганді в Росії стало небезпечно, - підсумовує історик.