Арсен Аваков – особа, наближена до лідера «Народного фронту», екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, знову опинився в епіцентрі скандалу. У Генпрокуратурі поширили інформацію про те, що проти Авакова відкрито кримінальне провадження за корупційні оборудки. Але не встиг Генпрокурор Юрій Луценко заявити про відкриття кримінального провадження, як ЗМІ проінформували, що серед справ, які розслідує ГПУ, Аваков ні в одній не є обвинуваченим. Скандальний міністр внутрішніх справ знову вийшов чистим з води. Скоріше всього відкриття кримінального провадження проти Авакова є своєрідною грою Юрія Луценка. Його мета – здійснювати видимість активної роботи і робити резонансні заяви. З іншого боку, провадження проти Авакова є формою тиску на партнерів по коаліції – «Народний фронт», пов’язаний з перерозподілом сфер впливу на бюджетні видатки та інші політичні та економічні преференції.
За внутрішньполітичними розборками членів коаліції питання про професійну компетентність міністра внутрішніх справ відходить на другий план. Хоча воно мало б бути головним. Бо рівень злочинності в державі за часи Авакова серйозно виріс, а поліція не здатна розкривати більшість злочинів. Арсен Аваков з самого початку своєї роботи на посаді обрав цікаву тактику. Він намагався нібито бути публічною особою. Писав пости у Фейсбуці, за що його прозвали «фейсбучним міністром». Розповідав про те як зміниться країна після появи нової поліції. Видавав себе за єдиного успішного міністра, який зумів зробити єдину успішну видиму реформу в державі. Їздив по країні і відкривав поліцейські дільниці. І запевняв, що його реформи – це європейський рівень поліції і приклад для наслідування. Але реальність виявилась трохи не такою, якою її описував Арсен Аваков.
До міністра внутрішніх справ взагалі є багато питань. В тому числі і тих, від яких не дуже добре пахне. Скандал з 40 мільйонами доларів, які його друг Ігор Кітвіцький перевів за кордон – це лише вершина айсбергу. Ходять чутки, що Арсен Аваков відповідав за фінансову наповненість політичного проекту «Народний фронт». Також є багато питань до відверто провальної кадрової політики міністра, коли посади в поліції отримували особи, які в минулому були причетні до режиму Януковича. До рюкзаків його сина, які призначалися для потреб підрозділу МВС. До дивного зникнення багатьох підозрюваних у справі розстрілу Небесної Сотні. До пасивності в боротьбі з корупційними схемами. До переатестації у лавах нової поліції осіб, які мають явно сумнівне, а іноді і кримінальне минуле. До поліцейського свавілля у Миколаївській області. До кришування окремими правоохоронцями видобування бурштину на Поліссі. І багато інших.
То ж хто він, Арсен Аваков? Міністр-реформатор чи звичайний піарщик і людина з темного минулого, яка на хвилі революції піднялася до владних вершин разом зі своїм другом Арсенієм Яценюком? Погляньмо на статистику злочинності в Україні, щоб винести вердикт ефективності його роботи. За даними Генпрокуратури у 2013 році в Україні було зафіксовано 13,77 тисяч особливо тяжких злочинів. А у 2015 році вже 21,5 тисяч. У першому півріччі цього року дана цифра сягнула 12 тисяч. Квартирних крадіжок у 2013 році скоєно 17 тисяч. В у 2015 році вже 22 тисячі. Кількість умисних вбивств зросла з 5,9 до 8,2 тисяч. Угонів автомобілів – з 3,8 до 6,9 тисяч.
При цьому рівень розкриття злочинів катастрофічно впав. Зараз він перебуває у межах 10 – 30%. Це означає, що злочини можна робити фактично безкарно. Вірогідність, що тебе спіймають і притягнуть до відповідальності суттєво впала. У столиці за перше півріччя 2016 року було скоєно 4173 квартирних крадіжок. Розкрито лише 426 з них, а це на рівні 10%.
На жаль, нова поліція, яка курсує вулицями міст, є швидше красивою вивіскою. Ефективно боротися із злочинністю вона наразі не здатна. Та й це не зовсім її пряма функція. Водночас МВС повністю завалило роботу слідчих та оперативно-розшукового складу. Не вистачає дільничних. Кількість справ на одного слідчого є надто велика, щоб розслідувати їх ефективно. А зарплати – надто низькі. Нова патрульна поліція часто проявляє свою неспроможність дати відсіч серйозним правопорушникам.
Так, можна багато що пояснювати економічною кризою. Війна на Сході також є важливим криміногенним фактором. Як і велика кількість внутрішньо переміщених осіб зі Сходу. Негативно впливає на динаміку злочинності і зростання кількості зброї, яка перебуває на руках у населення. Але фактом є і те, що реформа поліції, яку спочатку так бурхливо піарили, по суті провалилася. За красивою вивіскою забули про реальну боротьбу з злочинністю. Рівень скоєння злочинів зараз виріс до рівня 90-х років. Крім того, злочинцям через недосконалість законодавчої бази та помітне ослаблення кадрово-професійного потенціалу поліції значно простіше уникати відповідальності.
У нормальних країнах за таку роботу міністрів відправляють у відставку. А також ретельно розслідують їх діяльність. Найгірше те, що Аваков, Деканоїдзе і верхівка МВС продовжує вдавати, що все під контролем. Що злочинність не зростає. А якщо і зростає, то дуже мало і в цьому винні попередники. Статистика ж і настрої громадян свідчать про протилежне. З Арсена Авакова видатний реформатор таки схоже не вийшов. А от піарщик – так. Проте реальний стан справ у сфері боротьби із злочинністю неминуче розвіює усі його піар-старання.
Святослав Ворон для replyua.net