Як кримськотатарським переселенцям зберегти рідну мову і популяризувати культуру і традиції серед жителів Києва та інших міст України? Про це та загалом про положення кримсько-татарського народу розповіла голова правління ГО «Кримська сім'я» Анифе Куртсеітова, передає replyua.net.
«Сьогодні в кримськотатарському навчальному центрі в Києві було відкриття нового навчального року. Ще кілька років тому в Києві жили 2-3 сім'ї кримських татар. Моя сім'я в тому числі. І ми збиралися, наші діти спілкувалися, були якісь курси кримськотатарських танців, ми ходили туди. Поштовх дала анексія Криму. Почали виїжджати багато кримських татар, інших національностей, які були проукраїнськи налаштовані. Так ми досить сильно відчули, наскільки це системно і серйозно. Ми намагаємося завжди підтримувати одне одного, бути поруч. Така взаємодопомога змусила нас створити громадську організацію, яку ми відразу назвали «Кримська сім'я», – розповіла Анифе Куртсеітова.
За її словами, у 2014 році ми зрозуміли, що крім танців, кружка, захоплень у дітей повинно бути кримськотатарське середовище. У Києві діти ходять в українські садочки та школи. Це чудово, але наскільки сильно втрачається кримсько-татарське середовще, ми бачимо на дітях. Через страх, що загубиться культура, мова, ми вирішили створити кримськотатарський культурно-освітній центр, в якому діти займалися б з кількох предметів. І вже більше року так і виходить. Діти займаються два рази на тиждень. Вивчають кримськотатарську мову, вокал, танці.
«В цьому навчальному році до нас прийшло три некримськотатарські сім'ї. У 2014 році перша сім'я, яка у нас була – переселенці з Криму, які мали активну громадянську позицію в Криму. Вночі виїхали. З 2014 року ця сім'я з нами. Відкриваючи новий навчальний рік, я представила дівчинку Ангеліну. Зараз їй 10 років, тоді було 8. Вона взяла мікрофон, почала говорити, і в залі люди розчулилися, у них з’явилися на очах сльози. Вона не ходить в Києві ні на які гуртки, крім шахів і нашого центру. Завжди у неї запитують: чому? І ця дитина сказала: Ми з Криму. Ми жили там разом з кримськими татарами. Я хочу знати рідну мову. З моїми друзями, які в центрі, я хочу повернутися до Криму. Вона процитувала наших поетів кримськотатарською мовою. Розповіла переклад», – зазначила Анифе Куртсеітова.
Сьогодні в центрі навчається 45 дітей різного віку. Ми ділимо їх на групи. На жаль, цифра зростає. І це тільки за останній рік. Минулий навчальний рік ми закінчили в кінці червня. У нас було близько 20 дітей. Ми знаємо, що тільки в Києві більше 120-ти дітей-кримських татар.
Багато кримських татар просто фізично не можуть приїхати до нас, адже дуже багато кримчан не живуть в Києві. Вони шукають житло подешевше. Це Буча, Бровари, Бориспіль. Уже змогли налагодити приїзд з Бучі, Броварів, ще чекаємо з Борисполя.
За словами Анифе Куртсеітової, дуже непросто з викладачами. Це не Крим. Пощастило, що в КНУ імені Шевченка є кафедра тюркології та кримськотатарської мови. Викладачі працюють і в університеті, і у нас. Деякі і викладачі сюди приїжджають. Ми сподіваємося підняти організацію, всі курси на більш високий рівень. Буде готуватися відеоматеріал, буклети. Є фінансування на оренду автобусів, щоб діти могли їздити на виступи. Ми придбали техніку. Є принтери, сканери. Дуже багато запрошень на виступи дітям. У нас дуже активні батьки. Вони великі патріоти, і я їм дуже вдячна за таку позицію.