Три теракти, що нещодавно сталися - в Луцьку, Полтаві та Києві - стали символічною межею. Тепер ми живемо в новій реальності. Президент, які б мотиви їм не рухали, показав, що готовий йти на поступки терористам. Крім того, стало відомо, що тепер МВС, а не СБУ займається боротьбою з тероризмом. Принаймні, публічно відомство Арсена Авакова витіснило Службу Івана Баканова (незважаючи на довірчі відносини останнього з президентом) в цьому питанні. МВС перетворилося у суперструктуру, яка контролює більше структур і сфер, ніж будь-яка інша українська спецслужба або правоохоронний орган: від Нацполіції і Нацгвардії до Прикордонної служби (це офіційно), а також партій та громадських об'єднань (наприклад, «Нацкорпус» - неофіційно).
Роль, яку відіграє Аваков в державному апараті, він вже давно вийшов за рамки посади звичайного міністра. Президенту, наприклад, легше відправити у відставку прем'єра Дениса Шмигаля або главу Офісу президента Андрія Єрмака, не кажучи вже про «друга» Баканова, ніж пана Авакова. Відсутність явної противаги всесильному главі МВС неминуче призведе до того, що президент матиме в ньому потребу більше, ніж він в президенті.
Це дивним чином накладається на неспокійну суспільно-політичну ситуацію в країні перед місцевими виборами в осени. У міру публікації нових порцій «плівок Деркача» в червні і липні неформальний лідер опозиції Петро Порошенко схоже, почав розуміти, що над ним нависла загроза реального кримінального переслідування. На це натякає і відставка 21 липня слідчого Державного бюро розслідувань Олега Корецького, який заявляв про те, що 80% справ проти екс-президента необхідно закрити. Мабуть, керівництво ГБР дотримується іншої думки.
Розуміючи це, Порошенко і його партія перейшли від союзу (під час голосування по землі в квітні) в глибоку опозицію до Зеленського. Також лідер «Європейської солідарності» прекрасно розуміє, що йому не вдасться повернутися у владу на тлі падіння рейтингу Зеленського, оскільки падаючий «прапор» піднімають інші - наприклад, Віктор Медведчук з «Опозиційною платформою». Враховуючи це, Порошенко потрібні інші методи повернення влади, поки не ув’язнили.
Через умови, які склалися, Порошенко почав збирати навколо себе «стару гвардію», ще майданних часів. У червні він призначив керівником виборчого штабу «Європейської солідарності» на місцевих виборах свого давнього соратника - Олександра Турчинова. Очевидно, п'ятий президент не має наміру сідати в тюрму, для чого потроху «розгойдує» вулицю (як перед голосуванням законопроекту нардепа від «Слуги» Максима Бужанського по російськомовні школи 16-17 липня), готуючись до нового майдану.
Ця ситуація не складала б загрози для Зеленського (особливо з огляду на рейтинг Порошенка), якби не одне «але». У чинного глави держави немає своєї команди, а ті, хто зараз опинився поруч, прекрасно служили іншим панам. І мова не тільки про Авакова.
Візьмемо, наприклад, Валерія Кондратюка, який 5 червня був призначений президентом главою Служби зовнішньої розвідки. Цей генерал-майор зробив кар'єру при минулому президенті, коли встиг покомандувати Головним управлінням розвідки Міноборони (2015-2016), а потім з 2016 по 2019 роки був заступником голови адміністрації Порошенко, де відповідав за контакти з військовими та правоохоронними органами. Його особистість цікава тим, що переміщення Кондратюка з ГУР в АП, як чутно на «плівках Деркача», з невдалими диверсіями в Криму, через які Байден у досить неприємній манері вичитував Петра Олексійовича, а той був змушений виправдовуватися. Через кілька місяців після інциденту (серпень 2016) Кондратюк був переведений з ГУР в АП - настільки він був важливим і цінним для Порошенка, що той не став позбавлятися військового, який доставив йому неприємності.
Варто Зеленському дати слабину (програти місцеві вибори, піти на поступки по Донбасу), або ж якщо різко зміняться зовнішні умови (наприклад, на виборах в США переможе Джо Байден - як ми чули, близький друг Порошенко), - в такому разі новий майдан неминучий. Навіщо «демократам» чекати зміни влади до 2024 року і постійно «коригувати» Зеленського, щоб той не відвернувся в бік Москви, якщо можна піти іншим, більш коротким шляхом, як в 2014-му? Біда Зеленського в тому, що, завдяки своїй кадровій політиці, він давно став пішкою у чужій грі, оскільки його оточують люди, які віддані не йому.
Поки ще є час для потрібних рішень, однак після жовтневих виборів може бути пройдена «точка неповернення», коли Зеленський остаточно перетвориться на «кульгаву качку».