Електронне декларування безумовно стало топ-темою останнього тижня і ще довго викликатиме шквал емоцій у рядових українців. Будуть гнівні вислови, обурення на кухні і перед екранами телевізорів, в розмовах на ринках і в транспорті. Багато людей щиро дивуватиметься як так сталось, що в країні, де йде війна і повно проблем, де чимало народу живе на доходи менше 100 доларів в місяць, можливий такий розкішний стиль життя для владних еліт. Хтось пропонуватиме нову революцію. Хтось думатиме над тим, що нічого ніколи не зміниться і держава приречена. Декого одкровення можновладців переконають у думці про те, що настав час втікати з цієї країни. Але весь цей обширний спектр думок та емоцій не враховує головного. В них відсутній аналіз причин явища масової корупції та брехні зажерливих посадовців та олігархів.
Візьмемо для прикладу звичайну статистику. Виявилося, що державні службовці мають на руках мільярд доларів. Не факт, що не мають більше, але саме стільки вони задекларували офіційно. А скільки мають народні депутати? Приблизно по 30 мільйонів гривень кожен. Серед найбагатших депутатів Верховної Ради України: Ігор Котвіцький (фракція Народного фронту), Віталій Хомутиннік (лідер депутатської олігархічної групи Партія Відродження), Богдан Дубневич (фракція Блоку Петра Порошенка), Юрій Дерев’янко (позафракційний), Вячеслав Константіновський (позафракційний), Ярослав Дубневич (фракція Блоку Петра Порошенка, брат Богдана Дубневича), Олександр Супруненко (позафракційний), скандальний Нестор Шуфрич (фракція Опозиційного блоку), Геннадій Бобов (депутатська група Партія Відродження), Писаренко Валерій (депутатська група Партія Відродження). Так друг Арсена Авакова Ігор Котвіцький має майже 2 мільярда гривень грошових активів. Інші депутати з ТОП-10 теж не пасуть задніх і володіють сотнями мільйонів готівки. «Найменший» багач ТОП-10 Валерій Писаренко має 207 мільйонів гривень.
Якщо взяти розріз багатства нардепів по фракціях, то виявляється, що найвища кількість ТОП-багачів засіла у групі «Відродження». Цю групу, яка неформально входить до складу нинішньої коаліції і підтримує уряд Гройсмана, очолює екс-регіонал Віталій Хомутинник. Офіційно на кожного з депутатів цієї групи припадає по 65 млн гривень. Звідки взагалі з’явилось це утворення з романтичною позитивною назвою? Воно виникло з колишніх членів Партії регіонів, олігархів та осіб, близьких до одного з найбільшого олігарха України Ігоря Коломойського. Ці депутати раніше голосували за диктаторські закони 16 січня. Але жодної відповідальності за це не понесли. Ні кримінальної, ні політичної і були обрані народом, який власноруч довірив «грошовим мішкам» дбати про свій добробут у парламенті.
Друге місце у списку багатіїв займають різношерсті позафракційні. Хоча серед цієї категорії нардепів є різні особи. Але завдяки наявності там низки багатіїв-мажоритарників, на позафракційних припадає в середньому 47 млн гривень активів. Багато (хоча і не всі) позафракційні стали депутатами, завдячуючи своїм солідним статкам. Але хто обирав цих депутатів? Самі ж виборці. Чи не забули вони про те, як дружньо голосували за кандидатів, які активно засівали їх округи передвиборчою гречкою? Чи не купилися чимало українців на «благодійні фонди» і подачки від цих фондів? Чи не брали вони по кілька сот гривень за голосування за кандидата-«благодійника»? А такі явища були дуже поширені. І стосуються вони як Сходу так і Заходу. В різних областях України балотувалися свої кандидати-«благодійники», які купували виборців різними формами і засобами. А після цього стали народними депутатами. То на кого мають нарікати несвідомі виборці? На депутатів-багатіїв, чи на себе, якщо вони самі ж їх обирали?
Ще один приклад концентрації багатств в одних руках – група «Воля народу». Така ж сама цікава гучна назва. І такий же самий внутрішній гнилий зміст. Олігархи різного масштабу. Частина членів колишньої прорегіональної коаліції у Верховній Раді. І по 46 млн гривень на кожного. Ось основні ознаки цієї депутатської групи. Про яку волю народу йде мова? І кого саме мають на увазі представники цього угруповання у парламенті – невідомо. Але відомо те, що за цих депутатів проголосував вдячний електорат, який тепер чомусь обурюється і проклинає буржуїв-депутатів. А чим раніше думав цей електорат, коли ставив у бюлетені позначку за напроти прізвища відповідного кандидата?
Така ж ситуація з іншими фракціями. Нардеп від «Опозиційного блоку» тримає в кеші в середньому по 33 млн гривень. Депутати від «Народного фронту» - по 29,5 млн гривень, від «Блоку Петра Порошенка» - по 26,1 млн гривень, Радикальної партії Ляшка – по 14,1 млн гривень, «Батьківщини» - 7,8 млн гривень, «Самопомочі» - 4 млн гривень. Найбільшим готівковим мільйонером виявився Богдан Дубневич від «Блоку Петра Порошенка», який має на руках 406 млн гривень. В кожній без винятку депутатській фракції та групі є особи, які тримають десятки, а то й сотні мільйонів гривень на руках, а не в банках, і не довіряють словам глави НБУ про фінансову і курсову стабільність. А не так давно під час виборчої кампанії усі провідні сьогодні політичні сили наголошували на необхідності боротися з корупцією, з тіньовими доходами, виступали за покрашення життя для народу. На ділі ж виявилось, що думали вони про свої нажиті дивним чином статки. А от про народ не дуже. Але найгірше в цій ситуації те, що і сам народ виявився нездатним подумати про себе і про своє майбутнє. Адже ніхто не змушував виборців голосувати за нинішніх мільйонерів у Верховній Раді. Так, їх купували, дурили, але не змушували голосувати силою. Тому причини сучасних бід України, невдоволення життям і масового обурення розкішним стилем еліт варто шукати в поведінці несвідомих виборців, а не лише у верхах.
Ні для кого з українців не було секретом, що багато тих, хто є сьогодні при владі чи був владою раніше, нажили свої статки нечесним шляхом. Ніхто навіть не сумнівався в тому, що українські олігархи мають багато гріхів і стали олігархами не внаслідок своєї важко чесної праці чи феноменальним здібностям та винаходам. Так само не були чимось таємним розкішні маєтки та шикарні автомобілі судів, прокурорів, місцевих чиновників, мерів, голів РДА, обласних рад чи ОДА. Всі знали, що Петро Порошенко, попри його гасло «жити по-новому» і обіцянки будувати нову країну, належить до старої олігархічної гвардії. Але ж масово проголосували за нього у першому турі. Так само не потрібно володіти унікальним інтелектом та здібностями аналітика, щоб побачити: багато кандидатів від «Народного фронту» та й сам лідер Арсеній Яценюк мають за собою сумнівну репутацію і питання походження їх багатств не повністю розкрите. Або як можна було так наївно і легко повірити у популістів на кшталт Олега Ляшка чи Юлії Тимошенко? Їх схильність до розкішного способу життя і так була відома. Хіба не було зрозуміло, що більшість депутатів від президентської партії є представниками великого капіталу? І тим більше не можна було не побачити великі статки тих, хто заснував «благодійні фонди», щоб підкуп виборців потім конвертувати у політичну валюту та подвоїти свої статки. Все це було чудово відомо електорату. Але він у своїй несвідомій масі проголосував за саме такий склад Верховної Ради, який зараз є. Яценюк, а потім Гройсман стали прем’єрами не просто так, а тому що така була воля виборців. А тепер ці виборці чомусь проклинають зажерливу правлячу еліту. Але ж вони самі привели її до влади своїм недалеким голосуванням. Тож поки в Україні громадяни не перестануть продавати свій голос і не включать мозок під час виборчої кампанії, доти нашу державу чекатимуть непрості часи. А політикою і економікою країни заправлятимуть особи, які є використовують своє становище для меркантильних інтересів, а не на благо України.
Святослав Ворон для replyua.net