Історик Павло Правий (Бондаренко) доводить, що поняття «честі російського офіцера» не існує, наводячи чимало прикладів з історії, - про це інформує новинний ресурс replyua.net, посилаючись на сторінку оглядача в соціальній мережі.
Так, Бондаренко наводить перший приклад: 21 серпня 1968 року радянський Ан-24 назвався пасажирським літаком і попросив дозволу на екстрену посадку в чеському аеропорту. Чехи повірили та дозволили посадку. У результаті з літака вийшла перша частина російського десанту, яка захопила вишку і забезпечила приземлення основних військ. Росіяни називають це «обманним маневром». У Чехословаччині були потужні збройні сили, які могли б чинити серйозний опір окупантам. Тому вищий генералітет росіяни запросили на той же аеродром «Рузіна» для переговорів з гарантіями недоторканості – під чесне слово радянського міністра оборони Гречко. Чи варто говорити, що їх відразу ж заарештували? Це у росіян називається «воєнною хитрістю».
Через 46 років російські генерали Богдановський, Картаполов и Євстратов будуть давати гарантії «зеленого коридору» українським військовим під Іловайськом, а потім розстріляють і вояків ЗСУ, і власних солдатів, захоплених у полон українцями. Воєнна хитрість? Через півроку після цього росіяни попросять доступу до стін Донецького аеропорту буцімто щоб забрати тіла полеглих, а самі замінують опорні конструкції будівлі та підірвуть її. Обманний маневр? Якщо комусь мало жахливих історій, то можна згадати чесне слово Фрунзе, який пообіцяв офіцерам Врангеля в Криму евакуацію в обмін на припинення опору. 50 тисяч офіцерів тоді повантажили на баржі і втопили. Ось вам вся честь російських офіцерів, - підсумовує Бондаренко.