Епопея з присвоєнням головним повітряним воротам України імені українського гетьмана Івана Мазепи завершилась непрогнозованим чином. Міністерство інфраструктури повідомило, що не буде присвоювати аеропорту імені українця, який кинув виклик пануванню Росії, оскільки проти цього виступив трудовий колектив підприємства.
Формулювання міністерства доволі дивне. До цього ніхто не чув про те, що трудовий колектив мав щось проти конкурсу, який був оголошений ще наприкінці червня. Ніхто з членів цього колективу не виступав проти прізвищ п’ятьох осіб, якими пропонувалося назвати аеропорт. Серед них такі відомі особистості як авіаконструктор Олег Антонов, гетьман Іван Мазепа, художник Казимир Малевич, інженер Ігор Сікорський і поет Павло Чубинський. І тут раптом в працівників аеропорту виникло небажання перейменовувати повітряні ворота України на честь людини, яка кинула виклик пануванню Російської імперії і зробила чимало для української культури, освіти та економіки.
Для чого тоді міністерству було потрібно влаштовувати весь цей балаган з голосуванням? Запевняти, що ось як проголосують українці, так воно і буде. А потім, коли результати голосування стали відомі, заявити: вибачте, але тут колектив «Борисполя» не хоче Мазепу, тому нам наплювати на думку українців, і ми змушені залишити все як було. Ця дивна ситуація нагадує схоже опитування з визначення "Великих українців" на "Інтері". Тоді, згідно з голосуванням глядачів, перемагав Степан Бандера. Але такий результат не сподобався Дмитру Табачнику і керівництву телеканалу. І першість отримав Ярослав Мудрий.
Може і справді в міністерстві побоялися можливого резонансу у випадку, коли Бориспіль отримав би ім’я Івана Мазепи. Цей факт явно б не сподобався Росії. Для Кремля ім’я Мазепи викликає найбільший гнів і роздратування після Степана Бандери і Романа Шухевича. Адже російська церква піддала його анафемі за зраду Росії. Те, що Москва поетапно перетворювала Україну в свою колонію, там замовчують і ігнорують. Як і звірства військ Петра Першого проти українського населення. Судячи з того як позиціонує себе нинішня влада, сором’язливо називаючи війну з Росією абревіатурою АТО, її задум міг полягати в тому, щоб назвати аеропорт на честь якогось іншого діяча з переліку запропонованих. А результати голосування для чиновників Кабміну виявились несподіваними. Чомусь є великі сумніви, що міністерство інфраструктури робило б подібні заяви у випадку перемоги у конкурсі Казиміра Малевича, Ігоря Сікорського чи Олега Антонова. Та і колектив багатостраждального аеропорту «Бориспіль» також не збирався б і не висловлював своє обурення «проявами націоналізму».
Підсвідомо відчувалося, що влада дуже б хотіла, щоб перемогу здобув будь-хто, але не Іван Мазепа. Бо відверто надавати летовищу таку назву – це означає розпрощатися назавжди з колишньою російською метрополією. До цього світоглядно влада не готова. І навряд чи колись буде готовою. Безперечно, і Казимир Малевич, і Ігор Сікорський видатні особистості. Але чи були вони українцями за духом і світоглядом? Чи своєю діяльністю прославляли українську націю? Чи гордо заявляли на весь світ, що ми – українці. Ні, такого не було. Казимир Малевич і Ігор Сікорський дуже б здивувалися, якби їх назвали видатними українцями. Так, вони були геніями. Але ніхто з них не присвячував свою діяльність Україні. І немає жодних свідчень, що вони ідентифікували себе з українською нацією. З російською – так. Можливо, з польською. Що ж стосується Олега Антонова, то він був видатним авіаконструктором. Але творив у межах радянської доби.
Чому більшість українців обрали саме Івана Мазепу? Тому що це був прояв їх прагнення покінчити з минулим. Поставити крапку на колоніальній історії. Завершити історію колонії Росії і почати писати нову сторінку. Іван Мазепа – не просто історична особа чи державний діяч. Він – уособлення прагнення української нації жити вільно і незалежно. Тому за нього і голосували під час конкурсу від міністерства інфраструктури. Але з цією думкою українців не погодилися в трудовому колективі аеропорту, який напевно є досі уражений вірусом совковості. І це зразу ж було використано посадовцями як привід.
Хтось скаже, що всі ці назви не на часі. Що треба працювати над реформами. Боротися з корупцією. Будувати нові підприємства. Відроджувати армію. Все це правильно. Але ніхто ще не збудував економічно розвинуту країну, маючи у владі і серед суспільства панівний колоніальний світогляд з минулого. Якби символи, пам’ятники і назви не відігравали жодного значення, то ті чи інші загарбники не ставили б їх і не перейменовували міста та вулиці на честь своїх «героїв». Якщо хтось думає, що Росія даремно займалась тим, що називала українські населені пункти, вулиці, підприємства, ставила монументи на честь царів, полководців, а потім вождів комуністичної імперії, то дуже помиляється. Цим самим окупант намагався сказати: тут моя територія, тут мої герої, тут моя історія.
Процес побудови сучасної держави неможливий без революції у свідомості народу. Спочатку свідомість, а потім високорозвинуте суспільство і передова країна. Народ, який живе старими цінностями або вірить у героїв, нав’язаних йому окупантом, ніколи не вийде на новий щабель розвитку. Іван Мазепа – не просто історична відома постать. Він є символом українців. Тому називати головний аеропорт України на його честь – цілком логічно, потрібно і правильно.
Святослав Ворон для replyua.net