Завершення кожного року завжди дає підстави для погляду у майбутнє. Усі намагаються спрогнозувати, чого варто очікувати їм та країні у наступному році. Майбутнє приваблює невідомістю. А якщо від цього залежить певною мірою і життя кожного з нас, воно тим більше не може залишити байдужим. 2016 рік показав, що чимало попередніх сподівань українців виявилися марними ілюзіями. Особливо, якщо мова йде про політичну владу. Сподівання українців на те, що обрана ними ж влада забезпечить швидкі реформи і змінить державу та правила гри у ній, виявилися хибними і надто оптимістичні. 2016 рік напевно допоміг багатьом оцінити ситуацію більш тверезо і відкрив очі на те, що раніше не помічали. З іншого боку, рік, що минає, міг бути набагато бурхливішим і багатшим на політичні протистояння. Багато катаклізмів, які пророкували рік тому, так і не сталося. Президент і Верховна Рада продовжують працювати. Дострокових виборів не сталося. Хоча це не означає, що існує 100% гарантія того, що вони пропрацюють весь термін. Чого ж чекати від основних політичних гравців у 2017 році?
«Блок Петра Порошенка «Солідарність»
«Блок Петра Порошенка» - це основна партія влади станом на поточний час. Відповідно, ця політична сила буде діяти як владна. Серед основних напрямків роботи президентської партії – подальша концентрація влади і ресурсів навколо президента і його оточення. Звісно, що БПП буде виступати проти дострокових виборів, адже рейтинги партії поступово, але неухильно падають. Хоча, можливо, у наступному році падіння рейтингу трохи сповільнитися. Оскільки «Блок Петра Порошенка» - це різношерста політична група, об’єднана не ідеологією, а владою, то внутрішні конфлікти там матимуть місце, як і в 2016 році. Свою лінію гнутимуть «антикорупціонери» Лещенко і Найєм, при цьому вперто не бажаючи покидати фракцію БПП. Олігархи намагатимуться збільшити свої статки і не допустити деолігархізації економіки. В цілому ж суспільство напевно остаточно розчарується у здатності партії влади здійснити рішучі реформи та здолати корупцію.
«Народний фронт»
«Народний фронт» і його лідер Арсеній Яценюк вперто не хоче покидати політичну карту України. З цією метою наприкінці 2016 року він розгорнув кампанію по відбілюванню своєї репутації та нарощення рейтингу, який впав до статистичної похибки. Схожий процес спостерігатиметься у 2017 році. Яценюк доводитиме, що він не має ніякого відношення до корупції, провалу реформ і зубожіння народу. Він розраховуватиме на коротку пам’ять українців, які забудуть про його роботу на посаді глави Кабміну і знову дадуть шанс повернутися у вищі ешелони влади «найкращому прем’єру часів незалежності». Але, скоріше всього, Яценюку і «Народному фронту» не вдасться знову надурити суспільство. Тому ця політична сила має усі шанси розпастися і піти шляхом створення нових політичних проектів. В той же час, «Народний фронт» разом з «Блоком Петра Порошенка» залишатиметься у владній коаліції, але вдаватиме вигляд, що його там немає. І разом з партією Порошенка буде виступати проти дострокових виборів.
«Батьківщина»
У 2016 році «Батьківщині» на фоні провалів влади та зростання тарифів, вдалося наростити свій рейтинг. В першу чергу це стало можливо завдяки значною мірою популістичній риториці Юлії Тимошенко. У наступному році «Батьківщина» дотримуватиметься обраного курсу. Але не факт, що її рейтинги зростатимуть. За деякими даними, Юлія Тимошенко сягнула свого піку. І їй звісно дуже потрібні дострокові вибори парламенту і президента, бо там в неї є шанси перемогти. Якщо ж ці вибори не вдасться організувати найближчим часом, то політичне майбутнє Тимошенко опиниться під загрозою. Юлія Тимошенко і її партія будуть намагатися розхитати ситуацію, критикуватимуть владу, але при цьому забуваючи про те, що і Тимошенко колись була при владі і не показала там видатних досягнень. Але для такого політика як Тимошенко красиві слова і вміння вдало маніпулювати настроями та розчаруванням суспільства завжди були козирем.
«Самопоміч»
У «Самопомічі» спостерігається творча криза. Проект мера Львова Андрія Садового, який несподівано вистрелив у 2014 році, тепер демонструє ознаки стагнації. Виявилося, що «Самопоміч» перебільшила свою важливість і новизну. Фракція «Самопомочі» у парламенті – це приклад того як не потрібно набирати людей за оголошеннями у народні депутати і ще й хвалитися, що «ми – нова політична сила». А потім виключати з своєї фракції аж 5 нардепів. Рейтинг «Самопомочі» залежить від міфу про мера Львова Садового як видатного господарника. У 2016 році цей міф похитнувся. А за ним – і рейтинги «Самопомочі». Взагалі «Самопоміч» займає невиразну позицію. Вона ніби і не у владі, але і не в опозиції. Ніби і критикує уряд, але і так, щоб про це не дізналися. У 2017 році поступове падіння рейтингу «Самопомочі» швидше всього триватиме. Позиція мера Львова Андрія Садового дуже хитка. Його політичні президентські амбіції швидко тануть. «Самопоміч» тане слідом за ними. Поки що не помітно жодних факторів, які здатні переломити цю невтішну тенденцію для даної політичної сили.
Радикальна партія Олега Ляшка
Головний популіст України Олег Ляшко у 2017 році продовжуватиме свою бурхливу скандальну діяльність. Вражає його здатність переключатися з одного об’єкта критики на інший. Так ще у першій половині 2016 року Ляшко затято критикував президента Петра Порошенка. А ось уже в кінці року спрямував вістря своїх словесних атак на «московську лисицю» Тимошенко. Ляшко й надалі продовжуватиме таку діяльність. Буде ніби в опозиції, але при цьому шукатиме точки дотики з владою. Кричатиме, що він за народ, але уникатиме відповідей про джерела походження його статків. Олег Ляшко чудово розуміє, що в частини українського суспільства досі є попит на такого політика як він. А так як його показують провідні телеканали, то боятися за падіння рейтингу до критичної позначки йому поки що не варто. Тим більше, що у існування такого політика зацікавлені окремі партії.
Опозиційний блок та інші проросійські партії
Опозиційний блок продовжить свою роботу з дискредитації дій влади і заграванні з проросійським електоратом. Рейтинги партії навряд чи серйозно зростуть. Водночас, можна очікувати, що Кремль зробить ставку на нові політичні проекти, такі як партія «За життя» Рабіновича і Мураєва, яку зараз розкручують у соціологічних рейтингах. Також в схожому фарватері діятиме партія «Соціалісти». Не виключена поява інших проросійських сил, які пробуватимуть захопити політичну нішу, яка звільнилась після комуністів та Партії регіонів. Поки що стверджувати про те, що ці політичні сили здатні прийти до влади в Україні не можливо. Але у 2017 році вони розхитуватимуть ситуацію. Враховуючи й певне потурання з боку влади, яка повторює помилки помаранчевих.
«Свобода»
«Свобода» як партія, яка відсвяткувала свій 25-річний ювілей і фактично єдина ідеологічна політична сила серед великої кількості партій в Україні, намагатиметься зберегти свій вплив і позиціонувати себе у ролі націоналістичної опозиції. Хоча партія не пройшла у парламент, в неї є шанси поборотися за те, щоб у майбутньому повернутися у вищу лігу української політики. Також «Свобода» може похвалитися непоганою роботою мерів Івано-Франківська, Хмельницького та Тернополя. Втім, для того, щоб залишатися серед провідних гравців української політики, їй треба докласти чимало зусиль і додати креативу та новизни, відповідно до сучасних реалій. Також не варто забувати, що влада не зацікавлена у появі будь-яких ідеологічних сил у парламенті, а особливо націоналістичного напрямку, і буде чинити перешкоди. Крім того, на правому полі пробують запустити нові проекти на зразок того ж «Азову», спрямовані в тому числі на поборювання тієї ж «Свободи». 2017 рік може видатися непростим для цього табору української політики.
Святослав Ворон для replyua.net