Дискримінація і репресії українців і кримських татар в Криму – тема свіжої доповіді ЮНЕСКО. Про інформаційну блокаду, а також про те, як з півострова вивозять безцінні полотна Айвазовського і не допускають Україну до контролю за пам'ятником всесвітньої спадщини розповів член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієвим, передає replyua.net.
«Ця доповідь складається з 45 сторінок англійською мовою. Ми його переглянули і маємо загальне уявлення про його тези. Доповідь ЮНЕСКО – нехай маленька, але важлива перемога на дипломатичному рівні. У цій доповіді йдеться про порушення прав кримськотатарського народу і утиск ЗМІ – кримськотатарських і українських в тому числі. Також в документі йдеться про Херсонес, який внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Ми неодноразово говорили про те, що в Криму проводяться розкопки без відкритого листа, виданого українськими компетентними органами, а також про те, що там повністю взято під контроль пам'ятки культурної спадщини. Наприклад, з Криму були вивезені полотна Айвазовського», – розповів Ескендер Барієв.
В доповіді дуже правильно і чітко розставлені акценти. ЮНЕСКО підкреслило, що Херсонес – це пам'ятник, який належить Україні! Що найважливіше, вони дали чіткий сигнал про свою готовність приїхати до Криму і проводити там міжнародну місію. Від того, чи буде допущено до Криму міжнародне співтовариство, буде залежати доля тих людей, які зараз там підпадають під репресії. Це проблема і для Російської Федерації. ЮНЕСКО заявило про те, що РФ несе повну відповідальність за порушення прав людини в Криму і вийшло з ініціативою бути присутніми на півострові. Або Російська Федерація допускає ЮНЕСКО на територію Криму, або не допускає, що буде черговим підтвердженням того, що РФ – це окупанти, які проводять правопорушення в Криму. Недопущення такого авторитетного органу як ЮНЕСКО і неадекватна реакція Російської Федерації на нього – це гарна додаткова підстава для продовження санкцій.
За словами Барієва, сьогодні під удар в Криму потрапили кримські татари і українці. Так, наприклад, в 2014 році кримським татарам вперше з моменту їх повернення на батьківщину не дозволяли виходити на акції, приурочені до Дня депортації. Якщо тепер кримськотатарські акції на слуху, то українські заходи в Криму взагалі забороняються. У цьому році були заборонені навіть заходи, приурочені до дня народження Тараса Шевченка. Таким чином, сьогодні все, що пов'язано з Україною, в Криму знаходиться під суворою забороною.
У 2014 році, після анексії, було задекларовано, що російська, українська і кримськотатарська мови залишаються в державному статусі. На практиці українська і кримськотатарська мови навіть не вивчають в школах. У кращому випадку мову можна вивчати, якщо написати заяву і зібрати достатню кількість бажаючих.
У Криму також постійно відбуваються переслідування і за релігійною ознакою. Там себе у спокої відчуває тільки православна церква Московського патріархату. Православна церква Київського патріархату стала стикатися з серйозними проблемами. Отець Климент неодноразово приїжджав сюди і говорив, що в Криму переслідують прихожан, а також там існує ряд обмежень щодо приміщень. Те ж саме стосується і мусульман, і єговістів. З 28 політв'язнів, 14 були заарештовані за релігійною ознакою. Чотирьом з них вже винесено вирок, і вони знаходяться на материковій території Російської Федерації. Це теж грубе порушення. Правозахисники вже назвали цю справу «кухонною», тому що ні у одного з засуджених не знайшли зброї або предметів, що несуть загрозу. В українські часи в Криму не було проблем на міжконфесійному рівні.
«На жаль, політика, яку веде російська влада в Криму, привела до того, що агресія перейшла і на побутовий рівень. У кримських медіа і в українські часи зустрічалися публікації, в яких вказувалася національність в негативному забарвленні. Нещодавно мені розповідали про те, що кримчанка, яка говорить тільки українською мовою, прийшла в магазин і попросила показати товар. Господар магазину вигнав її з приміщення і сказав, що нічого говорити на фашистській мові в Криму», – розповів член Меджлісу.
Ще один чоловік розповів, що одного разу він пішов в українську православну церкву Московського патріархату, щоб висповідатися. Священик його запитав: «А ви на якій стороні? Ви кого підтримуєте?». Дізнавшись, що чоловік не розділяє поглядів Росії, відмовився сповідувати.