На початку вересня українська національна валюта перебувала в черговому піке. Курс долара наближався до позначки 27 гривень. А НБУ очікував нового траншу від МВФ. І допомога прийшла. Фонд таки виділив Україні 1 млрд доларів (хоча планувалося 1,7 млрд доларів). Це стало сигналом до стабілізації на валютному ринку. Котирування долара і євро, роздуті в тому числі спекулянтами, поповзли донизу. Українська влада полегшено зітхнула. Відстрочка фінансового колапсу знову відбулася.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) виділив Україні чергову фінансову допомогу сумі 1 мільярд доларів та продовжив програму співробітництва з Україною не просто так. Складне економічне становище нашої держави – це спосіб впливати на її політику і змушувати лінивих можновладців та грошових мішків робити хоч якісь реформи. Що потрібно здійснити Україні для того аби отримати четвертий транш від МВФ? Від уряду вимагають кілька кроків: пенсійна реформа, оптимізація нарахування житлових субсидій, новий механізм підвищення цін на газ та опалення. Якщо в цьому напрямку відбудуться якісь відчутні кроки, нові доларові вливання потраплять на рахунки НБУ.
МВФ просить від України навести лад в різношерстому пенсійному законодавстві. А до кінця цього року – прийняти закон, який передбачає поступову зміну пенсійного віку. Правда, у вимогах міжнародної установи немає чітких цифр і термінів зміни пенсійного віку. Також українська влада мала б скоротити підстави для дострокового виходу на пенсію та обмежити можливість отримання мінімальної пенсії для широких верств населення. В принципі вимоги МВФ щодо єдиного підходу до пенсійного забезпечення без будь-яких пільгових пенсій є справедливі і потрібні. Так само як і скасування спеціальних пенсій, запровадження пенсійної накопичувальної системи і залежність розміру пенсії від розміру особистого внеску. От тільки чи здатна на такі зміни немічна коаліція в парламенті?
Також до кінця вересня уряд Гройсмана повинен подати в парламент законопроект про обіг сільськогосподарських земель. Крім того, потрібно прийняти закон, що посилює контроль за внутрішніми транзакціями і розширяє можливість арешту банківських рахунків. Торгівля землею сільськогосподарського призначення – питання, яке викликає серйозні дискусії в українському суспільстві та політикумі. Побоювання, що така земля може опинитися в руках кількох магнатів, мають вагомі підстави. Тож невідомо, яка доля такого закону.
Багатостраждальним є питання тарифів на газ і опалення. МВФ досі вимагає введення механізму коригування тарифів у випадку, якщо вони на 10% перевищуватимуть межі відхилення від вартості імпортного газу. Це означає, що вартість газу для населення остаточно закріплюється в межах цін на імпортний газ. А в випадку його зростання зростатимуть і тарифи. До кінця листопада потрібно прийняти законодавство про посилення незалежності Національного антикорупційного бюро. Чи вдасться це зробити в умовах системного небажання влади боротися з акулами корупції?
Крім того, до кінця жовтня всі можновладні чиновники повинні подати електронні декларації про своє майно за 2015 рік. З цим пунктом також існують серйозні проблеми. Адже зараз влада робить все можливе, щоб електронне декларування не запрацювало належним чином і дозволило не нести відповідальність за статки, нажиті незаконно. Навряд чи Україна виконає всі вимоги МВФ. Але цілком ймовірно, що кошти отримати зможе навіть за виконання їх частини. Деякі вимоги МВФ є абсолютно зрозумілі і потрібні. Частина (стосовно пенсійного віку чи торгівлі сільськогосподарською землею) викликають не зовсім однозначну реакцію. Але вже очевидно, що грошова допомога МВФ призначена хіба що для того, щоб не дати потонути потопаючому. Якщо українська влада хоче реформ і росту економіки, вона має працювати і розвивати країну, а не сподіватися, що власні провали можна буде в будь-який момент вирішити з допомогою нового траншу. Насправді стверджувати, що новий транш МВФ – це доказ реформ в Україні, абсурдно і недоречно. Новий кредит від Міжнародного валютного фонду – це доказ того, що Україна досі перебуває в скрутному становищі і не здатна вирішити свої бюджетні та фінансові питання без залучення коштів ззовні.
Влада скромно приховує розмір державного боргу. І навіть подає хорошу статистику його зменшення. А борг в доларовому еквівалентні дійсно зменшився на кілька мільярдів: з 73 до 65. От тільки в гривнях сума державного боргу виросла з 585 мільярдів у 2013 році до майже 1 трильйона 600 мільярдів гривень у 2015 році. Внутрішній борг за цей час також виріс на кілька сот мільярдів гривень. Крім того, уряд і Яценюка, і Гройсмана замість того, щоб стабілізувати економіку, захопилися масовим поширенням облігацій внутрішньої державної позики. Той же Азаров за чотири роки надрукував її на суму 165 мільярдів гривень. А його наступники – на понад 300 мільярдів за 2 роки. Зрозуміло, що таким чином «реформатори» намагалися наповнити пустий бюджет. Але сценарій обрали не самий вдалий. Бо автоматично сприяли просіданню курсу гривні.
У 2004 році кожен українець був винен 1793 гривні державного боргу. У 2013 році ця цифра виросла до 12873 гривень. А у 2016 році – 38873 гривні. Зрозуміло, що борги треба погашати. Цього року сплатити потрібно 234 мільярди гривень. Але в наступні роки ця сума зросте. Ще одна ілюзія, яка панує в суспільстві, стосується того, що гроші МВФ підуть на реформи. Насправді гроші МВФ осіли на рахунках НБУ. І ніякого впливу на реальний сектор економіки вони не мають. Зате гарантують можливість виплати Україною своїх попередніх боргів. Якщо хтось думає, що якщо МВФ працює з нашою владою, то це хороший сигнал для інвестицій в економіку, він помиляється. Навпаки, держава, яка перебуває на голці МВФ, є хвора і нездатна самостійно вирішити свої проблеми.
Так само кредити МВФ не вирішать проблему падіння національної валюти. Коли в Україну приходили попередні транші, це лише на певний час сповільнювало спекулятивний ріст долара та євро. Але потім ситуація знову погіршувалася. І потрібна була нова доза, щоб зупинити знецінення гривні. Висновки полягають в тому, що МВФ не є гарантією економічних перетворень. Він може лише впливати на їх темп чи напрям. Але справжній успіх реформ вимірюється не співпрацею і новими траншами з МВФ, а їх відсутністю. Ось тоді можна говорити, що в нас самодостатня економіка і валюта, яка виконує усі притаманні їй функції.
Святослав Ворон для replyua.net