Журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва на своїй сторінці в Facebook пише про те, що суспільство не має конкретних претензій до людей, які живуть за рахунок платників податків країн англосаксонського світу. Такими людьми можна навіть захоплюватися – написав грант, отримай «бабло», реалізувався в професії «громадський активіст». З іншого боку – наші видатні антикорупціонери виступають соратниками НАБУ, розробляли «Міранду» - програмне забезпечення для е-декларування, не вилазять з екранів і інтернет-сторінок. Вони формують порядок денний: скандали, інтриги, опозиція до офіційної позиції влади. Тому незрозуміло, чому ж громадські активісти так впираються е-декларуванню?
Журналістка пише, що по-перше, громадські активісти самі цілий рік наполягали на е-декларуванні. По-друге, після двох десятків золотих годинників, сараю готівки, мощей та домашнього храму важко чимось здивувати досвідчену публіку. Хіба у Шабуніна вдома буде мумія Тутанхамона, у Юрчишина шапка Мономаха. Третє – претендуєш на роль провідника народу – будь чесним, покажи все своє нажите, доведи, що краще Насірова.
На думку журналістки, насправді обіграти істерію «е-декларації – репресії» можна було просто. Перш за все запустити дискусію про активістів громадських об'єднань і їх вплив на розум простих людей. Наголошуємо, що в воюючій країні потрібно розрізняти активістів, яких фінансує США і, які отримують криваві рублі «Газпрому». Беремо приклад Лещенко в ключі історії морального авторитету, антикорупціонера та розслідувача, який за фактом виявився телям, яке відразу годується від двох корів, посміхається в посольстві США, але дружить з охоронцем Фірташа, вечеряє з Григоришиним, має рахунок в «Сбербанку», живе зі прихильницею «русского мира», яка працює в Москві. Також потрібно було зробити акцент, що в демократичній країні все повинно бути в рівних умовах і обвинувачені, і прокурори. Тому декларувати доходи треба не тільки депутатам, міністрам, суддям, а й професійним антикорупціонерам, які зробили собі імідж борців на «боротьбі з кимось в фейсбуці», виступають нібито соратниками подають надій профільних органів НАБУ і САП. Замість усього вище перерахованого вийшло, як завжди – крики, зойки, класика жанру по-українськи.