Як інформує replyua.net, відомий український журналіст Олексій Панич у своєму блозі пише про те, що сьогодні директор Українського інституту нацпам'яті Володимир В'ятрович заявив, що декомунізація в Україні «фактично завершена» - «в контексті позбавлення символів тоталітарного режиму». У цьому контексті – напевно, так, погоджується Панич, але декомунізація свідомості наших співгромадян по-справжньому ще й не почалася.
«Мені йдеться про «декомунізацію» в прямому сенсі: починаючи з віри в досяжність комунізму як абсолютно справедливого суспільства. Чому комунізм вважають абсолютно справедливим? Бо там, згідно теорії, діє принцип «от каждого – по способностям, каждому – по потребностям», тобто, немає розподілу дефіцитних суспільних ресурсів», – зазначив блогер. Він додає, що розподіл дефіцитних ресурсів несправедливий завжди, бо розподіляти все порівну – несправедливо стосовно людської нерівності, натомість розподіляти все не порівну – несправедливо стосовно людської рівності. Тому на тлі «ідеалу комунізму» будь-який суспільний лад здається невиправно несправедливим, а отже і неприйнятним. Як наслідок, кращі хочуть собі від розподілу більшу частку – і або добиваються собі цього в Україні, викликаючи люту заздрість і ненависть співвітчизників, або доволі масово перебираються в ті країни, де мають більше ресурсів, щоб вже сьогодні краще винагородити їхні чесноти. Таким людям бракує легітимізованої суспільством нерівності. Натомість пересічні громадяни відчувають дефіцит суспільних ресурсів найбільш болісно, тому для них, навпаки, нерівності в нашому суспільстві аж забагато.
Олексій Панич зазначає, що найгірше ж те, що ми не віримо у можливість збагатіти разом – хай навіть при цьому одні збагатяться більше, а інші менше. Навпаки, ми витрачаємо безліч зусиль саме на питання «справедливішого» розподілу і перерозподілу скудних наявних ресурсів. Тобто – в кого що слід забрати і кому віддати, щоб нам всім, нарешті, стало жити краще? Журналіст зауважує, що краще не стане, бо це знов розмова про «ділити», а не про «примножувати». Здолати цю світоглядну настанову – оце і є справжня декомунізація.