Кожна суверенна незалежна країна має право на військові навчання в будь-якій частині своєї території і з залученням усіх видів військ та техніки. Це право, яке не обговорюється. Жодна держава світу не має пояснювати іншій чи просити у сусіда дозволу на такі навчання. А ось той, хто боїться їх проводити, навряд чи відноситься до категорії повноцінних суверенних утворень. США, скажімо, ніколи не питали б дозволу у Росії чи Китаю, де їм проводити маневри військ та яку техніку випробовувати. І навряд чи їм хтось би наважився пригрозити нанести превентивний удар.
Українські військові навчання, які пройшли 1 – 2 грудня у Херсонській області неподалік від окупованого Криму, викликали гостру реакцію росіян. Російська Федерація у терміновому порядку почала перекидати на нашпигований військами півострів нові системи ПВО. Російські ЗМІ запустили чергову хвилю антиукраїнської істерії. Контекст повідомлень у медіа зводився до такого: підступна агресивна Україна загрожує мирній, дружелюбній Росії і Криму як частині території РФ, вторгається у повітряний простір РФ і провокує Росію на контрудар. Перед початком навчань українське Міністерство оборони через посольство України у Москві отримало попередження від Міноборони Російської Федерації. У цьому документі Росія дозволяє собі вказувати Україні на неприпустимість ракетних навчань. І погрожує збивати випущені ракети та наносити удари по українським установкам, які їх випустили. По суті, Москва відверто заявляє, що вона готова до агресії і готова завдати удару по незалежній державі.
На щастя, Україна не повелася на ці погрози свого сусіда. І не відмінила ракетні випробування. За повідомленням РНБО, всього по цілях було випущено 16 ракет середньої дальності, які потрапили точно по запланованим об’єктам. Щоправда, який саме тип ракет випробувався, чіткої інформації немає. Водночас здивувала відверто слабка заява міністра оборони України Степана Полторака. Він зізнався, що якщо Росія таки завдасть удару по українській території і знищить українські пускові установки, то у відповідь від України нічого не отримає. Ці висловлювання міністра оборони є відверто боягузливими і неприпустимими. Та і слова про те, що Україна просто фізично не має можливості відповісти на удар, не витримують критики. Виходить, що міністр оборони відверто сигналізує ворогу: ви можете бити по українській землі, не хвилюйтеся, жодної реакції від нас не буде.
Істерично-погрозлива реакція з боку Кремля насправді приховує в собі елементи страху. Так, Росія проти навчань України. Але не тому, що ці навчання несуть реальну загрозу її військам в Криму (бо нинішня українська влада і ситуація у світі навряд чи сприяє розгляду військового шляху повернення окупованих територій). Москва не хоче ніяких навчань української армії тому, що проти зростання її потенціалу. Для Росії стратегічно важливо, щоб українські збройні сили перебували у занедбаному напівмертвому стані. Щоб в них взагалі була відсутня новітня техніка, не було систем ПВО, ракет, засобів радіоелектронної боротьби, безпілотників. Росія звикла мати справу з державами, які є слабкі як економічно, так і військово. Там вона може показувати свою могутність, анексовувати території і шантажувати. А от з тими, хто може завдати удару у відповідь, Путін не дуже хоче воювати. Хіба що пограти м’язами. Тому для Росії стратегічно невигідна поява в України сучасної військової техніки. Тим більше таких ракетних комплексів і ракет як «Вільха», «Гром», Коршун». Адже чим більше в України військової техніки, здатної наносити удари вглиб території ворога, тим більше клопотів у Москви.
Дивує реакція окремих європейських експертів та політиків, які закликають Україну не провокувати Росію і не проводити військові навчання. Якби ці так звані експерти хоча б трохи розібралися в суті проблеми, то вони, можливо б, зрозуміли, що Росію спровокувала слабкість України і її армії. Вторгнення Росії в Крим та на Донбас навряд чи відбулося б, якби вона зіткнулася з серйозним супротивником, здатним наносити потужні удари по її військам. Саме відсутність нової техніки, корупція, бездарне командування, розвал армії і стали основним провокуючим фактором російської агресії. І ця агресія триватиме, якщо Україна в швидкому темпі не створить ефективну протидію. Якби свого часу Україна не пішла на поводу деяких доброзичливців з міжнародного співтовариства і не взяла курс на тотальне роззброєння, може б ніякої агресії Росії не було. Але саме надмірна миролюбність та пацифізм української влади, її ілюзії і сприйняття світу в рожевих тонах, її віра у пусті міжнародні гарантії, які насправді нічого не гарантують, привели до нинішнього стану речей.
Треба раз і назавжди зрозуміти: розбудова своїх збройних сил і випробування їх міцності є внутрішньою справою України. Нікому не має бути діла до того, де саме відбуваються ці навчання. Тим більше російським окупантам. Україна вправі розробляти будь-яку зброю, яка здатна захистити її від агресора і допомогти звільнити окуповані території. Все інше нас не повинно цікавити. В національних інтересах України прискорити розвиток військово-промислового комплексу і переозброїти українську армію. Нам потрібні крилаті ракети, сучасна ПВО, безпілотники, бойова авіація, танки, системи наведення. Оскільки наш стратегічний ворог – Росія, ми маємо виходити з її військового потенціалу і будувати таку армію, котра здатна цей військовий потенціал максимально нівелювати. Звісно, це не просто. Але без цього нам не вижити. Тому для нас стратегічно важливо мати ракети не лише малого і середнього радіусу дії. Нам обов’язково потрібні ракети і інші засоби, здатні у потрібний момент завдати удару по Москві і більшій частині території Російської Федерації. Щоб жодна військова частина ворога не почувалася у безпеці. Щоб вся територія Росії перебувала під потенційним ударом української армії. Лише тоді можна говорити про досягнення паритету. І лише такий розвиток подій убезпечити нас від нового витка агресії. Власне, Україна має повне право навіть розробити ядерну зброю, оскільки гарантія її безпеки в обмін на відмову від такої зброї була грубо порушена. Але паралельно з розвитком армії потрібно розвиватися економічно, науково, технологічно. Без сучасної держави нам не здолати окупанта. Також потрібно розуміти, що перемогти у протистоянні з Росією не вдасться, якщо не вдаватися до тактик гібридної війни. Україна має бути зацікавлена у розпаді Російської Федерації і стимулювати відцентрові рухи в її частинах. Робити це потрібно, використовуючи різні тактики. Лише комплекс заходів і стратегічне бачення майбутнього може гарантувати Україні успіх в боротьбі з Москвою.
Святослав Ворон для replyua.net