валюта

Третя річниця початку Революції гідності: попередні підсумки

Третя річниця початку Революції гідності: попередні підсумки
21 листопада 2013 року у дощовий прохолодний вечір невелика група небайдужих українців вийшла в центр Києва висловити свій протест різкій зміні зовнішньополітичного курсу президента Віктора Януковича і відмові його від євроінтеграції. Ця подія отримала спочатку назву Євромайдану. А потім, зважаючи на масштаби та участь в акціях широких верств громадськості, Революцію гідності. З цього часу пройшло вже три роки. З одного боку, це не надто великий проміжок. З іншого, в умовах прискореного плину часу у 21-му столітті та насиченості цих років великою кількістю подій, три роки – це явно немало для того, щоб зробити попередні висновки і оглянутися на пройдений шлях. Куди ми рухаємося і хто нас веде? Чи достатнім є темп змін чи ми більше все-таки стоїмо на місці?

Коли українці виборювали свою гідність і свободу на майданах по всій країні три роки тому, вони боролися не лише проти диктатури Януковича і Партії регіонів. Чи проти нового перетворення України в колонію Росії. Вони ставили перед собою цілі, які передбачали побудову абсолютно нової держави, з іншими правилами гри та іншою системою влади. Серед вимог Революції гідності була повна люстрація правлячих еліт, покарання корупціонерів, націоналізація награбованого. Також актуальними вимогами українського суспільства були питання ліквідації панування олігархів в політиці та економіці, повернення офшорів, боротьба з монополіями, розвиток економіки. Звісно, що українці хотіли бачити державу, яка швидко розвивається і є національною за змістом, суверенною і достатньо сильною для протидії загрозам. Державу, в якій можна планувати майбутнє і реалізувати себе. Заробляти на гідне прожиття і не шукати масово кращої долі за кордоном. Мрії українців передбачали побудову сучасної, заможної передової країни і покарання винних у її злиденному існуванні. На жаль, більшість цих мрій, якщо не всі, поки що є нереалізованими.

Які попередні висновки можна зробити за ці три роки? Їх кілька. Так, українці здобули перемогу над бандитським кримінальним режимом Януковича. Але здолати саму систему влади виявилося набагато важче. Корумпована олігархічна система, яка формувалася в нашій державі впродовж багатьох років і задовго до того як Янукович став президентом, виявилася достатньо живучою і схильною до самовідтворення та мімікрії. Вона доволі швидко оговталася від удару і шоку. Олігархи нікуди не зникли. Вони залишися тут, в Україні. Їхня власність, офшори, підприємства та впливи зовсім не зменшилися. Ніхто не був покараний за пограбування країни чи незаконну приватизацію стратегічних підприємств. Нікого з олігархів так і не змусили повернути вкрадені в народу гроші з офшорів. Олігархи та їх васали і лобісти залишилися на посадах, у парламенті і в інших органах. Крім того, олігархічні клани приклали свою руку і свої фінанси до формування нових політичних проектів і їх успішного проходження до парламенту. Саме вони брали участь на виборах у мажоритарних округах і часто вигравали їх. Так, Янукович і його «Сім’я» втекли з України. Але ті, хто разом з ним несе відповідальність за доведення української нації і Української держави до рівня найбіднішої у Європі, нікуди на ділися. Вони залишися тут, в Україні.

Звідси випливає другий попередній підсумок. Корінного зламу політичної системи не сталося. Так, з’явилися нові обличчя. Так, під тиском суспільства вдалося запустити електронне декларування. Так, посадові особи намагаються вдати вигляд, що активно працюють на благо суспільства, ведуть боротьбу з корупцією, переозброюють Збройні Сили України. Але загалом ефективність і якість політичних еліт залишається низькою. Вона не відповідає тим викликам, які стоять перед Україною. Коли українська нація зробила крок вперед, верхи залишилися у минулому. Мабуть тому серед них так багато прихильників відновлення дружби з Росією. Мабуть тому Україна досі перебуває в підвішеному стані і не змогла назвати Росію агресором та запровадити візовий режим. А все через те, що малоросійські колоніальні комплекси і нездатність оцінювати події в руслі українських національних інтересів залишаються провідними хворобами правлячих еліт. Еліти, які керують сьогодні Україною, не змінилися радикально і ментально. І всі вони взаємопов’язані між собою. А отже не можуть позбутися минулого, бо це означає піти проти своєї власної природи.

Третій попередній висновок полягає в тому, що незмінність еліт, збереження панування кланів і відповідних правил гри зумовлює більше імітацію реформ, ніж їх реальне втілення. Мабуть, майже всі українці сьогодні висловлюють своє невдоволення темпами реформ в державі. А багато хто переконаний, що їх взагалі не помітно і немає. В будь-якому разі всі погодяться, що якщо Україна хоче вистояти в боротьбі з російським агресором і з часом увійти до числа провідних держав світу, вона має максимально прискорити реформи і рух вперед. Але насправді сьогодні відбувається спротив цим реформам на всіх рівнях. Складається враження, що влада з одного боку каже багато про свої хороші наміри. Але робить зовсім протилежне. Спротив реформам і реальним змінам відчувається майже фізично. У судах, прокуратурі, в поліції, парламенті, уряді, Адміністрації Президента повно людей, які дуже не хочуть змін. Які погоджуються лише на поверхові кроки. Чому так відбувається? Та тому, що у випадку реформ всі ці люди старого режиму і старої системи опиняться за бортом. А чимало і за гратами за свої корупційні діяння та незаконне збагачення. От вони сьогодні і є тими, хто стоїть на шляху змін. Люди корумпованої прогнилої системи, які завдяки їй нажили свої статки, стали успішними звісно що будуть відстоювати її. Адже прозорі правила гри, боротьба з корупцією загрожує їх подальшому перебуванню на владному олімпі. Хто ж буде пиляти гілку, на якій сидить? Ну а те, що від відсутності реформ страждають громадяни і вся країна, цих персонажів мало хвилює.

Те саме можна сказати і про олігархів. Вони з усіх сил намагаються не допустити ухвалення прогресивних законів про офшори, про монополії, про націоналізацію. Їх також не цікавить прихід інвесторів і поява реальної конкуренції. Все, що може цікавити цих бариг, це можливість отримувати свій шматок з бюджету, тендерів та національних багатств. Щоб залишити все так як є. І далі стабільно отримувати ренту з країни, яка потерпає від економічних негараздів. Олігархи напряму зацікавлені у збереженні старих правил. Це дає можливість просувати своїх людей у владу і забезпечує нерівні умови для реалізації, надаючи їм незаслужені привілеї. Чи могли б втримати своє становище клани, якби їм довелося вступити в конкуренцію з громадянським суспільством і відкритою ринковою економікою? Чи мали б вони переваги, якщо б не мали можливості впливати на судів, прокурорів та антикорупційні органи? А як правлячим елітам вдавалося б пропихати на потрібні посади своїх кумів, сватів та родичів, переписувати майно на підставних осіб, якщо б стара система впала? Саме цього вони панічно бояться і чинять шалений спротив.

Підсумовуючи, можна сказати, що попереду українців ще чекає непроста боротьба за втілення в життя ідеалів Революції гідності. Адже система виявилася значно хитріша і стійкіша, ніж очікувалося. Корумповані посадовці та владні еліти разом з фінансово-монополістичними групами намагаються не допустити незворотних змін та блокують реформи, здебільшого імітуючи бурхливу діяльність. Однак, якщо українці будуть достатньо мудрі та стійкі, вони зможуть переломити ситуацію на свій бік.

Святослав Ворон для replyua.net

Ошибка в тексте? Выделите ее мышкой! И нажмите: Ctrl + Enter

Важное за сутки
26 апр 2017
21057

Сазонов: впервые за долгое время совпали интересы России и Украины

Депутаты «Справедливой России» во главе с Сергеем Мироновым внесли в Госдуму законопроект, который упрощает получение российского гражданства, а также вида на жительство в РФ тем, кто является

26 апр 2017
13477

Кирилл Сазонов: приплыли, Вова?

Известный украинский блогер Кирилл Сазонов в своем блоге пишет о том, что хозяин Кремля таки подходит к тому пути, что рассказывать «вы все врете» больше не получится, а все потому, что шведские

26 апр 2017
10971

Казарин: за этот новый поступок Самойлову даже как-то неловко обсуждать

В мае Юлия Самойлова выступит в аннексированном Крыму – выступление организовали аккурат в дни проведения Евровидения, и Москве очень хотелось найти символический ответ на то, что украинские власти

Последние новости

Списки пополняются: в «Чистилище» попал Стивен Сигал

Влада Одеси повернула деяким вулицям декомунізовані назви

Романенко: зачем перекрывать Крещатик на две недели? Кто там будет фонить? Бомжи? Фотографы с обезьянками?

Блогер: у Насирова шансы на восстановление в должности равны нулю

Бандитский беспредел в мэрии зашкаливает: Филатов со своими людьми жестоко избил человека

Блогер: нашими экспертами, которые едут на ток-шоу в РФ – движет жадность или им нравится отгребать в «табло»

Російська влада прокоментувала низький рейтинг Медведєва

Генерал приголомшив неймовірним прогнозом для Росії і України

Джамала вийшла заміж за мусульманською традицією

Бабченко: если сейчас в России не произойдет революция, у власти окажутся еще худшие упыри

Страшная болезнь: в сети появились фото индийского «Бенджамина Баттона»

Марин Ле Пен лишают неприкосновенности

Руслана розповіла про неймовірну сцену Євробачення у Києві

Казарин: за этот новый поступок Самойлову даже как-то неловко обсуждать

Укрзализныця собирается закупить дефицитные вагоны

Жителям Киева отключат водоснабжение из-за огромной задолженности

Дипломат оценил угрозу срыва предоставления безвиза

В Киеве самый большой уровень коррупции по Украине, - МВФ

Кирилл Сазонов: приплыли, Вова?

Монетизация субсидий: вице-премьер рассказал о старте выплат

Новости за день