Наближення третьої річниці початку Євромайдану в Україні загрожує вибухом нової хвилі протестів проти політики української влади. Інформацію про те, що в Україні готуються масові акції, оприлюднило напередодні СБУ. Зі слів представника спецслужб у всьому винна Росія. Якщо вірити начальнику департаменту СБУ Анатолію Дублику, Путін замислив в Україні повномасштабну операцію, яка передбачає дестабілізацію ситуації, дострокові вибори Верховної Ради, прояви непокори з боку обласних рад та загострення ситуації на Сході України. В операції «Шатун» мають бути залучені і опозиційні політичні сили, але сама вона має бути схожою на широкий протестний рух обурених політикою НБУ і ростом тарифів народних мас. Також, за задумом організаторів, ця операція має на меті дискредитувати офіційну українська владу та зірвати надання Україні безвізового режиму ЄС 24 листопада. І весь цей задум нібито написаний помічником президента Російської Федерації Владиславом Сурковим та коригується Москвою.
Ця інформація застала українське суспільство зненацька. Кому ж вірити українцям? СБУ та владі чи тим, хто відверто називає план «Шатун» фейком? Чи можливо варто повірити тим, хто стверджує, що влада просто хоче залякати суспільство і уникнути відповідальності за свою бездіяльність? З одного боку, ніхто не сумнівається, що Росія була б рада розхитати ситуацію в Україні. Їй потрібна слабка корумпована і бідна держава, яка не має авторитету у світі і перебуває на межі розвалу. Тому п’ята колона Москви – це річ не віртуальна, а цілком реальна. Вона досі існує в ешелонах влади. Той же «Опозиційний блок» - типовий представник інтересів Росії і політичний нащадок Партії регіонів, члени якого заявляють, що ніякої агресії і окупації Донбасу не існує. Але хто допустив п’яту колону в стіни українського парламенту? Чи не сама українська влада на чолі з Петром Порошенком, яка побоялася ухвалити такий закон про люстрацію, який би заборонив колишнім членам ПР і тим, хто голосував за закони 16 січня, балотуватися у нардепи? Чи не слабкість уряду та правоохоронних органів сприяє тому, що більшість сепаратистів уникнули покарання? Чи не українська влада обіцяла на міжнародному рівні визнати ДНР і ЛНР терористичним організаціями і нічого цього не зробила?
У світлі відвертого небажання теперішніх правителів України рішуче розібратися з п’ятою колоною Кремля в Україні виникає питання: хто тут справжня п’ята колона. Якби у СБУ, прокуратури і інших силових відомств була воля ліквідувати загрози національній безпеці України, вони б це зробили. І у Росії просто не лишилося б тих, на кого можна спертися в таємній операції «Шатун». Якщо президент і уряд не роблять цього і дозволяють колишнім прихильникам союзу з Росією мирно прогулюватися вулицями столиці, то хто винен більше: Путін чи Порошенко? Можливо сучасним можновладцям вигідно, щоб в нашій країні були ті, хто відверто агітує за здачу національних інтересів і не приховує своїх симпатій до Кремля. У разі чого можна сказати: от бачте, ми були праві, ми попереджали про російську загрозу. І використати це як привід не пускати народ на акції протесту.
Чи існує взагалі ця операція «Шатун»? Чи це вигадка правлячої еліти? І хто з українських політичних сил братиме у ній участь? Якщо вірити інформації, яка надходить з різних джерел і поширюється у ЗМІ, мітинги 15 і 17 листопада, попри свою початкову неполітичність вимог, дійсно можуть перерости у політичні акції. Саме це і не подобається владі. За мітингами стоять різні сили: від профспілок до «Батьківщини» і «Опозиційного блоку». Дехто з депутатів, наближених до команди Петра Порошенка, стверджує, що Тимошенко навіть домовилась про фінансування акції з колишніми регіоналами. Її мета – влада будь-якою ціною. Юлії Тимошенко потрібно більше влади. Вона не звикла грати другі ролі у парламенті і мати найменшу фракцію. Саме тому вона і братиме участь в акціях протесту. Правда, спочатку робитиме це опосередковано, аналізуючи, як розгортатимуться події. Не проти до Тимошенко приєднатися і Олег Ляшко, відомий своїм популізмом захисник народних мас, який володіє чималими матеріальними благами. Не зовсім зрозуміло поки що, яку позицію у випадку акцій протесту займе екс-голова Одеської ОДА Михаїл Саакашвілі. Після його скандального звільнення і слів критики у бік президента і його кумів на посадах, Саакашвілі не вважає себе навіть формально прив’язаним до Петра Порошенка. З його риторики очевидно, що він дуже хотів би дострокових виборів у Верховну Раду і хоче таким чином потрапити у парламент. Тому напевно він долучиться до мітингів, якщо такі будуть. Але Саакашвілі не є другом Тимошенко. Не зрозуміло, чи ці обоє персонажів, які не люблять грати другі ролі, зможуть ужитися в одному човні.
Ще один варіант розгортання подій цього тижня передбачає розгортання акцій протесту як типової форми народного обурення провальною соціально-економічною політикою влади з подальшим залучення до них політиків. Відверто кажучи, Валерія Гонтарева давно мала б піти з посади очільниці НБУ, а її діяльність – розслідувати відповідні органи. Але вона дивним чином тримається і навіть має наглість говорити про успішну політику НБУ. Але ж насправді знецінення гривні за Гонтаревої сягнуло небачених висот. Кількість банків, які збанкрутували, досягла 80-ти. Дуже велика кількість українських громадян мають усі підстави вимагати відставку Гонтаревої за те, що вона спільно з урядом зробила з гривнею і їх рівнем доходів. І будуть цілком праві. Так само українці мають всі підстави висловлювати своє обурення ростом тарифів. Не варто забувати, що усі енергетичні компанії у нас перебувають у власності олігархів. Тому зростання цін на газ і електрику для споживачів означає збагачення олігархату, який контролює облгази, обленерго і інші установи. То що виходить українці мають віддавати останню копійку цим баригам? Чи народ не має права на протест проти недолугої політики уряду?
Так, звісно, мітинги у столиці, тиск на владу, блокування центральних органів влади поряд з загостренням ситуації на фронті матиме негативний вплив. Зростуть ризики для України. Але який негативний вплив на Україну можуть мати дострокові вибори парламенту чи президента? Ніякий. Хто винен правлячій коаліційній команді, що вони замість проведення реформ і залученням інвестицій більше часу займалися розбудовою нових схем, просуванням своїх друзів та кумів у владу і не почали боротьбу з корупцією? Хто винен у тому, що українці так і не побачили справедливості і нового життя? Зате вони чітко побачили, які статки мають чиновники, прокурори і судді і що ніхто не притягує їх до відповідальності та не питає: звідки нажите непосильним трудом? Чи не лежить провина на владі, що заступницею міністра внутрішніх справ стала юна 24-річна дівчина з видатним досвідом роботи? Або те, що у 25-річної дівчини-прокурора з Києва є кілька квартир, авто і можливість проводити шикарний відпочинок за кордоном? Це така у нас нова якість роботи системи влади чи продовження життя по-старому? Хіба за це виходили українці на Майдан? Тоді чому президент Порошенко і члени нинішньої коаліції дивуються, що народ може знову вийти на вулиці і вимагати змін? Навіть якщо операція «Шатун» і є правдою, то вона б була неможлива, якби українська влада продемонструвала нову якість політики. Якщо ж клептократична верхівка вперто не хоче змінювати країну, тоді стають можливими всілякі «шатуни».
Святослав Ворон для replyua.net