Блогер: Путін знову обманув самого себе
Підписання між профільними міністерства Російської Федерації та Туреччини домовленості про відновлення будівельних робіт на газопроводі «Турецький потік» у рамках перебування президента РФ Володимира Путіна в Стамбулі знову обернулось суцільним обманом. Тільки цього разу глава російської держави перехитрив сам себе, - вважає блогер Кямран Агаєв, - про це replyua.net інформує з посиланням на інтернет-ресурс Каспаров.ру.
Так, незважаючи на те, що змальовується ця подія як чергове зовнішньополітичне та економічне досягнення, існує висока імовірність того, що «Турецький потік» так ніколи і не дотече до Європейських берегів. У всій угоді існує кілька доволі спірних моментів, які, як завжди, залишились поза увагою російських патріотичних ЗМІ. Тим не менш, вони потребують детального і ретельного аналізу.
Наприклад, абсолютно показовим є виступ Путіна, у якому він висловлює свою «експертну думку» про те, що ера вуглеводнів ще довго не закінчиться. За його словами, незважаючи на падіння цін на нафту, немає підстав говорити про закінчення часів «нафтового благополуччя» і перехід на альтернативні джерела енергії. Блогер нагадує, що в аналогічній ситуації кілька років тому на питання німецького журналіста про те, чи не непокоять, випадково, Путіна спроби Європейського Союзу відмовитись від російського газу, останній заявив: «Нікуди не дінетесь. Не будете ж ви дровами топити». Власне, все в рамках чекістського розуміння серйозних питань: сам пожартував, сам посміявся, а проблема так і лишилась невирішеною. І цього разу у Стамбулі російський лідер визнав, що злазити з «нафтогазової голки» очолювана ним держава не збирається. І нехай радіють цій новині населення і уряд, який намагається якось звести бюджет в умовах стрімкого падіння нафтогазових доходів. Зрозуміло, що така стратегія у рази простіша – навіщо довго і ретельно працювати над переходом до модернізованої економіки і альтернативних та відновлюваних джерел енергії, якщо можна й далі отримувати нафтову ренту і витрачати її на клептократичні заходи та зовнішньополітичні авантюри. Більше того, не викликає жодних сумнівів, що Путіну начхати що буде з державою у пост-вуглеводневу еру – він переконаний, що на його безбідне існування вистачить, ще й на шантаж «ворогів» Росії лишиться.
Таку ж безвідповідальність Путін демонструє і в інших сферах – наприклад, експорту вуглеводнів та його коштовного інфраструктурного забезпечення. І замість того, аби вкладати кошти у поліпшення того, що вже було побудовано за часів СРСР та зараз належно функціонує, він засновує нові прожекти. Мета цього всього не економічна, а політична: позбавити Україну статусу транзитної держави і спробувати економічно «задушити» державу, на яку не подіяли військові методи повернення до «русского мира». Один із таких проектів вдалося реалізувати: «Північний потік» було запущено у 2012 році. Але з південним напрямком «не зрослось» - його у 2014 році забракували в Європейському Союзі у відповідь на окупацію Кримського півострова.
На реалізації цього проекту вирішив поживитись і ісламіст-маніпулятор Ердоган, який запропонував «Південний потік» перетворити на «Турецький потік». І, незважаючи на всі «скрепи» і «православну духовність», Путіна не хвилювало, що він віддає перевагу державі з сумнівним керівництвом на заміну «братській» Україні. Але потім стався «удар в спину», продуктові санкції і тому подібні чудеса путінської пропаганди. Ердоган мучив росіян відсутністю помідорів недовго, і вже навесні 2016 приніс вибачення, а в серпні навіть приїхав до Петербургу – починати «перезавантаження» відносин. На перший погляд може здатись, що сторони дійшли згоди у будівництві «Турецького потоку», але це не більш як ілюзія. Підписана домовленість передбачає будівництво лише першої нитки газопроводу, який постачатиме для потреб Туреччини майже шістнадцять мільярдів кубометрів газу на рік. А от про другу так просто домовитись не вийде, адже її добудова залежить не тільки і не скільки від бажання Путіна та Ердогана, стільки від отримання відповідного дозволу в ЄС. Тільки от проблема: хто ж буде його «вибивати»? Раніше Путін «великодушно» дозволив займатись оформленням документів туркам, от тільки навіщо це їм? Більше того, вже в 2018 році починає роботу газопровід TANAP, яким постачатиметься шістнадцять мільярдів кубометрів газу з Азербайджану до Європи. А ще варто пам’ятати, що ще до збитого Су турки викручували «Газпрому» руки вимогою надати знижку на газ.
І, як підсумовує блогер, підписання одного документа зовсім не свідчить, що всі ці проблеми раптово зникли. Тому турецькій і російській сторонам варто опрацювати можливості «дружити» в інших сферах, наприклад, знову налагодити імпорт турецьких овочів і фруктів. Що ж, здається «турецька кліка» таки «відбулась помідорами», - іронізує блогер.