Двома днями раніше російський президент Володимир Путін перебував із офіційним візитом у Стамбулі, де підписав домовленості про відновлення будівництва газопроводу «Турецький потік». Блогер Олександр Коваленко на своїй сторінці в Фейсбук пояснив, чому ура-патріотична істерика російських пропагандистів з цього приводу, м’яко кажучи, передчасна, - про це інформує replyua.net.
Так, за словами блогера, ейфорія російських ЗМІ навколо підписання між «покаліченою в спину» та Туреччиною домовленості про продовження будівництва його немало веселить. І для того є кілька доволі вагомих причин. Як наголошує експерт, по-перше, йдеться про банальну, хоч і офіційну, домовленість – це не договір, не контракт. За її порушення не передбачено жодних фінансових стягнень, а реалізацію домовленості може бути в будь-який момент відкладено чи скасовано (про що, до речі, є згадки в тексті). Та і взагалі, цей папірець не гарантує на так любимі росіянами сто сорок шість відсотків відновлення будівельних робіт. Тобто, домовленість, нехай і підписана президентами, за наявності бажання перетворюється у не більше ніж пустопорожню обіцянку-цяцянку.
По-друге, відновлення будівництва заплановане аж на 2018 рік. А за вікном нині, як не як, початок жовтня 2016. А за два з половиною місяці поточного року і за цілий наступний рік багато чого може статись. Для тих, хто не вірить у раптову зміну зовнішньополітичних векторів та змісту двосторонніх зносин, нагадуємо, що у 2015 році на зустрічі Великої Двадцятки Ердоган з Путіним ледь не в губи цілувались, а через кілька місяців настав «збитий льотчик» і «ніж у спину», заборона турецьких фруктів і чисті та спокійні через відсутність російських туристів турецькі готелі.
Третій аспект стосується такої банальної і нудної речі як гроші – Росія планує будувати і Турецький потік, і Атомну електростанцію «Аккую», і все це потребує значних витрат. Наприклад, омріяний росіянами трубопровід через Туреччину за офіційними заявами ще на етапі проектування потребував понад тринадцять мільярдів доларів. Неофіційні оцінки вартості будівництва сягнули ще вище – двадцяти чотирьох мільярдів доларів. По суті, наразі Російська Федерація з легкої руки свого національного лідера взяла на себе зобов’язань не менше як на тридцять мільярдів доларів, у всьому покладаючись лише на перспективи росту у майбутніх періодах. Наприклад, той же Турецький потік, а саме – його найдорожча частина, що пролягатиме дном Чорного моря, має будуватись за рахунок коштів російських платників податків. У цей час турецький султан, попиваючи ранкову каву, слідкуватиме з балкону свого палацу в Анкарі як там поживають російські «генії стратегії».
Оцінивши всі аспекти домовленості, блогер доходить висновку, що йдеться ні про що інше, як про банальний «розвод» Кремля на немалі гроші. Навряд чи метою Ердогана є просте економічне виснаження, аби росіяни витратили останні кошти на завідомо програшні проекти. Скоріше, в Анкарі вирішили виграти трохи часу, вдаючи з себе миролюбних істот. Адже зараз (який неімовірний збіг! – ред.) кількість терактів у турецьких містах стрімко зменшується і у тиші, яка встановлюється, набагато спокійніше реалізовувати пан-тюркський проект, - аналізує блогер.