Багато оглядачів намагаються пояснити секрет шаленої підтримки Путіна в Росії. Своє доволі оригінальне пояснення цього явища запропонував публіцист Павло Казарін – про це replyua.net інформує з посиланням на «Крим. Реалії».
Так, Казарін нагадує, що вісімдесяти п’яти відсоткову підтримку Путіна пояснюють низкою причин: і історичними симпатіями до «царя» та імперії, і успіхами російської пропаганди. Насправді, ці версії не виключають, а лише доповнюють одна одну. Але варто врахувати ще один дієвий фактор – забобони. Завдяки високим цінам на нафту, останні п'ятнадцять років були найбільш спокійними і благополучними в історії Росії. Найбільш насущними проблемами росіян стали ставки за кредитами на авто чи іпотеку. Як вже неодноразово вказувалось, влада змогла «купити» політичні права і свободи за рахунок ситого життя, безпрецедентного для новітньої історії Росії. Власне, прихід до влади Путіна співпав із високими цінами на вуглеводні, тому у свідомості багатьох його президентство стало зв’язаним із зростанням власного добробуту, небаченим навіть на піку процвітання Радянського Союзу. І весь цей Росія «вставала з колін», нагнітаючи патріотичну риторику. Тому у пересічного росіянина виробився умовний рефлекс: якщо еліта «грається в імперію», його добробут зростає.
Схема ця дуже проста: громадянин не заважає владі реалізовувати свої «патріотичні» амбіції, а вона, в свою чергу, не заважає погашати кредит. Соціологам треба говорити те, що вони хочуть почути, і тебе ніхто не чіпатиме. Інерція – справа довготривала. І навіть коли попередній формат перестав витримувати випробування реальністю, поведінка обивателя не змінилась. Варто врахувати, що падіння доходів почалось тільки недавно і зачепило ще не всіх. А тому росіяни продовжують притримуватись національних забобонів: підтримувати владу для збереження статусу кво. Тим більше, якщо патріотична істерія не потребує додаткових зусиль. Це мине не раніше, ніж росіяни зрозуміють, що «патріотизм» і влаштований побут ніяк не пов’язані. Що «ігри в імперію» призводять до економії на маслі на користь гарматам. Коли правило «голосую за Путіна і добре живу» перестане бути аксіомою. «Зазвичай, забобони дуже живучі. Рівно до того часу, аж поки не перетворюються у власну протилежність», - прогнозує експерт.