Чи планує Росія повертати свої військові бази Камрань (В'єтнам) і Лурдес (Куба), які були закриті в 2002 році? Це питання активно розбурхав в п'ятницю громадський інтерес. А приводом став виступ в Держдумі РФ заступника міністра оборони Росії Миколи Панкова, який, відповідаючи на питання про можливість повернення військових баз в такі країни, як Куба і В'єтнам, відповів: «Зараз йде переосмислення тих рішень, які колись були прийняті. Що стосується нашої присутності на далеких підступах, то Росія буде повертати собі бази», передає replyua.net.
Низка військових експертів в один голос поспішили заявити про повернення російських військових в Камрань і Лурдас.
Варто нагадати: російський центр радіоелектронного стеження в Лурдесі – і єдиний в Західній півкулі – почав роботу на Кубі в 1967-му році. Він знаходився всього в 250 кілометрах від узбережжя США і дозволяв контролювати радіо- і телефонний зв'язок на більшій частині території цієї держави, за деякою інформацією, по цьому каналу Росія отримувала до 75 відсотків всієї інформації про США.
У Камрані, що у В'єтнамі перебувала військово-морська база ВМФ. У травні 2002 року останній російський військовослужбовець залишив Камрань. Але в листопаді 2013 року в ході російсько-в'єтнамських переговорів між президентами обох країн було підписано угоду про створення спільної бази для обслуговування і ремонту підводних човнів в Камрані.
Обидва цих об'єкта свого часу (в основному радянських) мали велике військове значення для СРСР. І тому суперечки з приводу їх повернення ніколи не вщухали у військово-політичних і експертних колах. Однак до сих пір єдиної думки з цього питання немає. Одні вважають, що Росія, як правонаступник СРСР, здала свої позиції і повинно терміново надолужувати згаяне. Інші запевняють, що в сучасному світі дуже багато що змінилося, в тому числі способи ведення війни, засоби доставки озброєння, а тому військові бази, які колись були СРСР дуже важливі, тепер є лише серйозним тягарем для бюджету.
В даний час частина бази Камрань функціонує як міжнародний аеропорт, але в травні 2016 року посол В'єтнаму в Росії Нгуен Тхань Шон заявив, що Ханой не проти повернення російських сил на військову базу. А ще раніше, в 2014 році, ЗМІ писали, що під час візиту президента Путіна на Кубу сторони досягли домовленості про відновлення бази в Лурдесі, проте пізніше глава російської держави спростував цю інформацію.
Більш того, питання про створення нових російських військових баз на постійній основі спочатку не йшло навіть в контексті Сирії. Ще рік тому, виступаючи на традиційній щорічній прес-конференції, Володимир Путін, зокрема, засумнівався в необхідності розміщення на постійній основі російських військ в Сирії. Він тоді сказав, що завдяки сучасній зброї, Росія і так може «дістати» кого завгодно і де завгодно (сьогодні через позицію США в цьому регіоні, всі сумніви відпали – російська база в Сирії теж буде).
США далеко випередили Росію в цьому питанні, маючи в своєму арсеналі не менш сучасну зброю, ніж російська, не поспішають вони і скорочувати свою військову присутність в світі. За підрахунками фахівців, США останнім часом володіли і знімали в тимчасове користування бази в 130 країнах світу.
Військова присутність Росії на території інших держав куди скромніша. В основному російські бази розташовані в пострадянських країнах, зокрема в Таджикистані, Киргизії, Вірменії – країнах, що входять в Організацію Договору колективної безпеки (ОДКБ).