Журналіст та політичний оглядач Павло Казарін у своїй статті для видання «Крим.Реалії» розповів про причини поразки російського «проекту» в Україні, - про це інформує replyua.net.
Як наголошує Казарін, ці тижні на російському телебаченні повністю будуть присвячені Майдану і всьому, що з ним пов’язано. Звісно, російська пропаганда розповість про «нацистів», «терористів» і «бандерівців», які залякують українців, про «криваву хунту», яка незаконно захопила владу, та «нещасного» Януковича, змушеного переховуватись в Російській Федерації. Проте, набагато більш промовистими є речі, про які російське телебачення не скаже ні слова – чому Україна раптово стала ворогом?
З часу отримання незалежності Україна перебувала у зовнішньополітичному вакуумі. Поки решта держав колишнього комуністичного табору проводила реформи, ми не могли визначитись між Росією та Заходом. Наша еліта гралась у політику «багатовекторності», що на практиці означало, що ми просто отримували кошти від кожної зі сторін, пригрозивши налагодженням стосунків з її опонентами. Тим не менш, точки прикладення зусиль у Заходу та Росії були доволі різними. У той час як Захід фінансував розвиток українського громадянського суспільства, вкладаючи кошти в освічених, цілеспрямованих та конкурентоздатних людей, Росія зробила ставку на еліту. Тобто, західна цивілізація запрошувала українців на навчання, проводила обміни та тренінги, які показували українцям західну модель відносин і викликали бажання втілити її в Україні. Росія, натомість, викупила українську еліту, вважаючи, що таким чином вже вирішила долю нашої держави. Справа в тому, що в Кремлі й досі не сприймають ідеї, що населення може бути суб’єктом політики, формувати повістку дня і суспільний запит на зміни чи реформи. У Москві дійсно не розуміють, що політика - це не процес «зверху вниз», а динаміка «знизу вгору». Відтак, Кремль для того, щоб не випускати Україну зі зони впливу, корумпував місцеві еліти.
На щастя чи на жаль, ці еліти виявились абсолютно клертократичними. Діяльність української влади була чимось середнім між бандитськими розбірками і бійкою мавп за їжу. Зрозуміло, що це викликало природну відразу тих, хто бачив на Заході альтернативні способи побудови держави. Єдиним аргументом українських проросійських партій було залякування тими самими «нацистами» і «бандерівцями». Помилка Москви полягала в тому, що своїми представниками і речниками вона зробила відвертих бандитів. Відтак, «проросійський» в Україні почало означати злодія і невігласа. У Кремлі це чудово розуміли, проте не переймались, адже вважали, що пересічний обиватель невибагливий і прийме все, що йому запропонують.
Насправді, Майдан почався задовго до листопада 2013 року – його «першими ластівками» стали події у Врадієвці, вбивство Оксани Макар, інцидент з сином депутата в Сімферополі тощо. У всіх цих випадках винуваті належали до так званої «еліти» і тому не понесли покарання. Терпець населенню уривався, і коли сталось чергове беззаконня, народ вибухнув справжнім протестом. Люди вийшли на Майдан не тільки і не скільки для підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а і для того, щоб показати свою відразу правлячому режиму. Але проблема Москви полягала в тому, що сам правлячий режим у свідомості населення був міцно пов'язаний з Митним Союзом, захистом російськомовних, Великою вітчизняною війною та братськими народами. Коли «Титанік» Януковича пішов на дно, він потопив всі ідеї, які так старанно нав’язувались Кремлем.
Загалом, сам Майдан став свідченням того, що Росія в черговий раз програла цивілізаційні перегони з Заходом, що вона не створила привабливої альтернативи їхньому способу життя і їхній моделі побудови держави. І коли у Кремлі врешті зрозуміли, що чергову геополітичну шахову партію програно, росіяни просто перекинули стіл.
Лише у такому контексті можна погодитись з російським пропагандистським кліше про те, що загарбання Криму та агресія на Донбасі були наслідком Майдану. Але, якщо висловлюватись чітко, то ці події просто засвідчили повну неспроможність Росії перемогти у чесній конкурентній боротьбі за Україну, оголили відсутність стратегічного мислення і показали помилковість ставки на клептократичну еліту. Відтак, Кремль отримав Крим – тимчасово. І втратив Україну – назавжди. І це і є той висновок, який на російському телебаченні ніхто не наважиться озвучити, - наголошує журналіст.