Відставка Михаїла Саакашвілі з посади глави Одеської ОДА стала стартом нової серії політичних прогнозів експертів та появи низки конспірологічних теорій і припущень. Дехто заговорив про відкриття нового політичного сезону в Україні і висунув версію, що відставка колишнього грузинського президента прискорить дострокові вибори до українського парламенту. Дехто стверджує, що Саакашвілі буде активно створювати свою політичну силу на хвилі критики влади і провалу реформ. Є й думки, які припускають, що Саакашвілі залишить Україну і забуде про своє губернаторство як про страшний сон. Але одне, що можна сказати точно, це те, що колишній друг президента Петра Порошенка може наробити йому чимало клопотів і обвалити і так не дуже високий рейтинг.
Коли Михаїла Саакашвілі наприкінці травня 2015 року було призначено на посаду голови Одеської ОДА всі розуміли, що це зроблено за ініціативи президента Петра Порошенка. Для чого Саакашвілі був потрібний українському президенту? Навряд чи для того, щоб розгорнути боротьбу з корупціонерами та взятися за рішучі реформи. Саакашвілі цікавив Петра Порошенка як особа, яка мала на той час велику популярність серед українців і найвищий рівень позитивного рейтингу. А факт його призначення на посаду голови Одеської ОДА мав би позитивно вплинути і на оцінку роботи президента. Бо після року роботи на посаді глави держави на фоні відсутності серйозних змін і корупційного засилля у Порошенка почав падати рейтинг. Треба було шукати людей, здатних його підняти і довести, що президент таки відданий ідеї реформ. На той час кандидатура Михаїла Саакашвілі підходила Петру Порошенку для обох цілей.
Але в Порошенка були й інші мотиви призначати Саакашвілі. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк все більше дратував главу держави. Між «Блоком Петра Порошенка» і «Народним фронтом» формально існувала підписана коаліційна угода. Але партнери по коаліції не відзначалися ні високими показниками реформування України, ні високим рівнем взаємної довіри. Почалася серія гучних скандалів і звинувачень. Боротьба за крісло прем’єр-міністра велась задовго до відставки Яценюка. І Михаїл Саакашвілі з його гучною риторикою, емоційністю та іміджем міг би чудово згодитися Порошенку для боротьби проти неприємного йому Яценюка. Адже Петру Олексійовичу як президенту і лідеру політичної сили, яка входить в коаліцію з «Народним фронтом», було невигідно вступати у прямий конфлікт з Арсенієм Яценюком. А от Саакашвілі на цю роль годився краще. І він до кінця днів Арсенія Петровича на посаді глави Кабміну виконував президентське завдання та критикував його всіма можливими засобами. Критикувати Яценюка виявилось легкою справою. Тому що колишній прем’єр своєю діяльністю викликав тотальне розчарування та обурення в українців. Крах реформ, відродження корупційних схем, найвищі у світі темпи падіння рівня життя і знецінення національної валюти – ось чим запам’ятався українцям уряд Арсенія Яценюка. І Саакашвілі, як досвідчений політик, цілив у болючі точки лідера «Народного фронту». Критикував олігархів та корупціонерів на чому світ стоїть. Але олігарха-президента завбачливо оминав. Як і друзів Петра Порошенка з його політичної сили.
Пройшов час. У лютому Арсеній Яценюк втратив своє крісло глави уряду. Кабмін очолив наближений до Петра Порошенка соратник і вихідець з однієї області Володимир Гройсман. Михаїл Саакашвілі виконав свою місію і ставав все більше непотрібний для Порошенка. Від нього тепер було більше клопоту, ніж користі. Крім того, сам Саакашвілі на почату своєї роботи в Одеській області пороздавав багато обіцянок. Він запевняв, що покаже, що таке реформи і перетворить Одесу в лідера економічного розвитку. Але на практиці Саакашвілі не спромігся довести до логічного завершення жодну почату справу. Митниця не стала працювати прозоро і приносити додаткові прибутки. Поліція і прокуратура області теж нічим не могли похвалитися. Значно виріс рівень злочинності. Частина одеських пляжів так і залишалась у приватній власності. Дорога Одеса-Рені відремонтована не була. Інвестори, за якими Саакашвілі їздив закордон, так і прийшли в Одесу. Крім того, його кадрова політика свідчила про відсутність чіткої організаційної моделі. Саакашвілі продемонстрував непогані якості критикана, політика та піарщика. Але не зміг продемонструвати якостей господарника і лідера з реформ. Довіра до нього почала падати. І це зіграло на руку президенту Порошенку та допомогло йому відносно безболісно витримати відставку Саакашвілі.
Коли у Саакашвілі зник такий зручний об’єкт для критики як Арсеній Яценюк і його провальний недолугий уряд, він почав шукати чим себе зайняти. Спочатку грузинський екс-президент планував створити нову партію і очолити її. Але потім цей процес загальмував. Потім Михаїл Саакашвілі поступово переключився на критику нового уряду і роботи українського парламенту. Він перестав толерантно мовчати про корупційні схеми у президентській фракції, хоча до 7 листопада цього року уникав прямої критики і звинувачень у бік Петра Порошенка. Але ефект від «наїздів» Михаїла Саакашвілі на українську владу був вже не таким яскравим і потужним, як у 2015 році. Рейтинги самого Саакашвілі почали падати. Відсутність зрушень в Одеській області стала основною проблемою губернатора. За таких умов Саакашвілі як досвідчений політик все частіше став покладати відповідальність за плачевний стан справ у довіреній йому області на владу у Києві. В тезах Саакашвілі про те, що в українському парламенті, уряді та Адміністрації Президента засіли корупціонери, які не хочуть реальних реформ і наживаються за рахунок бідності українців, немає нічого нового. Вони правильні і вірні. От тільки довіра до Саакашвілі і його здатності щось змінити суттєво впала. Тому його відставка з посади є логічною.
Але ще є питання до щирості грузина. Коли Михаїл Саакашвілі розповідає, що його «кинув» президент Порошенко, пообіцявши реформи після усунення Яценюка, це виглядає дивним. Хіба такий досвідчений політик як Міхо не міг за стільки часу зрозуміти, що суттєвої принципової різниці між Яценюком і Порошенком, між «Народним фронтом» і «Блоком Петра Порошенка», між партіями, які сьогодні сидять у парламенті і є васалами тих чи інших олігархів не існує? Чим Мартиненко відрізняється від Кононенка чи того ж Порошенка? Принципово нічим. Тому важко повірити у те, що на Саакашвілі, після півтора року поневірянь і сподівань на те, що в Києві одумаються і будуть робити реформи, прийшло раптове прозріння і він зрозумів як його підставили. Насправді такий як він політик мав би давно це розуміти. Тому Саакашвілі або грав в свою гру, або грав в чужу. Але грав. А українське суспільство було глядачем вистави.
Тепер же у Міхо з’явилась теоретична можливість пограти у велику гру на загальноукраїнському рівні. У випадку якщо в Саакашвілі вистачить бажання і наполегливості створити свою політичну силу, це, звісно, матиме якісь наслідки для політичних процесів в Україні. Після публічних звинувачень президента і його партії в підтримці бандитів і корупціонерів, навряд чи Саакашвілі буде другом Порошенка. Тому завдання Порошенка, якщо він не хоче і далі падіння свого рейтингу, є ізоляція Саакашвілі і розвінчання міфу про нього як успішного реформатора. Але і Саакашвілі може посприяти падінню рейтингу свого колишнього друга, якщо не плюне на все і не поїде з України. Якщо телеканали нададуть йому широкі можливості для критики Порошенка і його команди, це сприятиме подальшому падінню рейтингу глави держави.
Святослав Ворон для replyua.net