Наприкінці 2016 року відомий олігарх і бізнесмен з України Віктор Пінчук вирішив закинути у інформаційний простір думку про те, що настав час шукати компроміси з Росією. Цю думку він розмістив на сторінках відомого видання Wall Street Journal. Те, що стаття Пінчука вийшла не в Україні, а саме у англомовному виданні, говорить про багато що. Олігарх та зять Леоніда Кучми дозволив собі думки, які містять ознаки капітуляції України перед Москвою. Але ця капітуляція хитро завернута в обгортку компромісів та домовленостей, які принесуть мир та дружбу. Ці думки Пінчук адресував не стільки громадянам України, скільки світу і світовим лідерам. Напевно якби така стаття вийшла на сторінках українських ЗМІ, вона викликала б шквал емоцій та засудження. А от опублікована у виданні, яке читають поза межами України, вона справляє трохи інший ефект. Ініціатори появи такої статті розраховують, що частина громадськості за кордоном буде введена в оману, а лідери деяких держав з радістю сприймуть думки Пінчука про примирення з Росією. Тим більше, що тези публікації в чомусь співпадають з їх власними. Дехто з західних політиків і акул бізнесу лише й чекають, коли нарешті з Росії знімуть санкції. Поява такої статті з боку представника великого капіталу з України грає їм на руку.
Ціна, яку пропонує олігарх Віктор Пінчук заплатити Україні за примирення з Росією, схожа на капітуляцію. Так, він вважає, що умиротворити агресора можна тим, щоб офіційно відмовитися від євроінтеграційного шляху, провести вибори на окупованому Донбасі до звільнення його територій і винести питання Криму за рамки переговорів, тобто банально забути про півострів. Також Україна мала б дати гарантії свого невступу до НАТО, аби заспокоїти Росію. По суті, все, за шо боролися українці, Пінчуком пропонується визнати таким, яке можна принести у жертву. І все ради одного: примирення з Росією і відновлення зв’язків з нею. Чим керується Віктор Пінчук? Благом України чи своїми приватними інтересами? Може, він не може прожити без російського ринку і засумував за бізнесом в Росії. Або йому та і всім українським олігархам значно ближчі і зрозуміліші порядки, які панують у північного сусіда, ніж у Європі. В Росії олігархів не ганять за офшори і пограбування власної країни. Олігархи там в пошані. За винятком хіба тих, які опинилися в опалі до Владіміра Путіна. А так є чудова можливість заробляти на сировинні і викачувати ресурси з російських просторів. Чим не хороша мета для наслідування для українського олігархату, спосіб мислення якого аналогічний російському.
Стаття Пінчука, яка по суті є закликом до капітуляції, мала б отримати офіційну оцінку українського МЗС. Адже написав її не якийсь там студент-журналіст, а одна з відомих і впливових у сфері українського бізнесу осіб. Необхідно відмежуватися від його позиції і закликати міжнародних союзників продовжувати підтримувати Україну у війні з російським агресором. Доцільно публічно звернутися до СБУ з вимогою перевірити чи стаття Пінчука не є елементом російської пропаганди проти України, зважаючи на тісні бізнес зв'язки цього олігарха з Росією. Хтозна, може Пінчуку добре заплатити за появу саме такої публікації і саме з такими акцентами? Але з боку української влади ми поки що не бачимо якихось подібних кроків. Навпаки, панує мовчанка. Ніяких розслідувань чи коментарів з боку офіційних осіб немає. Можливо, частина українських правлячих еліт поділяє думку Пінчука про такий компроміс з Росією? Можливо, матеріал Пінчука став таким собі пробним м’ячем. Українців перевіряють, як вони будуть реагувати на такі тези. Чи проковтнуть це, чи будуть обурюватися. Не виключено навіть те, що для України готують схожий сценарій, який і озвучив сам Віктор Пінчук.
Думки Віктора Пінчука зайвий раз доводять, що в Україні не існує нормальної економічної еліти. Олігархи, які панують в економіці та політиці, не є українцями за духом і походженням. Вони готові здавати національні інтереси. Для них головне заробляти гроші і збагачуватися. Якісь там питання патріотизму чи інші конструкції їх мало цікавлять. І це біда нашої країни. Одна справа, коли про капітуляцію говорять у Кремлі. Інша справа, коли про неї говорять представники бізнес-еліти з України. З іншого боку, Пінчук озвучив сценарій дій Москви на 2017 рік. Росія не без сприяння пасивного Заходу і також пасивної позиції української влади, спробує остаточно винести питання Криму за дужки переговорів. Де-факто це означатиме російський Крим. А спроби України його повернути взагалі називатимуть агресивними діями. Також Україні спробують нав’язати позаблоковий статус. Можливо, цей статус мав би якесь практичне значення, якби Україна була сильна держава і один з світових центрів сили. А також якби під боком не було такого «друга» як Росія. Зараз же відмова України від курсу на НАТО і ЄС означає її визнання російською сферою впливу. Таким чином, кров і смерть героїв Небесної сотні і російсько-української війни виявиться пролитою марно. Україна не лише втратить частину своєї території, а й буде змушена знову стати напівколонією.
Стаття олігарха Пінчука, який відомий широкими міжнародними зв'язками та форумом YES опублікована в серйозному американському виданні може свідчити й про те, що з початку цього року на Україну може посилитися зовнішній тиск для виконання капітуляційних положень Мінських угод, зокрема проведення виборів на окупованих територіях. Тим більше, такі думки вже не раз лунали з вуст представників МЗС Франції та Німеччини. Звісно, що проведення виборів на Донбасі без відновлення контролю над українським кордоном, вигідне і для Росії. У 2017 році тиск на Україну може посилитися. І Віктор Пінчук пропонує скоритися та піти на умови агресора. Як поведеться українська влада? Спочатку президент Петро Порошенко проштовхував зміни до Конституції в частині особливого статусу для Донбасу. Доводив, що це потрібно і цього хоче Захід. Але зрозумів, що навряд чи для зміни Конституції вистачить голосів. Та й українці можуть не сприйняти такі ініціативи. Зараз він мовчить. Але чи вистачить у влади мужності і розуміння того, що не можна йти на шкідливі угоди з Росією та відступати? Що сценарій Пінчука неприйнятний. Важко відповісти на таке питання. За таких умов, єдиним козирем України може бути здатність української армії та держави протистояти агресору.
Святослав Ворон для replyua.net