Кінець Кернеса?

Геннадій Кернес – колоритний персонаж української політики. Його вплив на Харків важко переоцінити. Свого часу тандем Геннадія Кернеса і Михайла Добкіна керував Харківською областю і був опорою Януковича та Партії регіонів. Геннадій Кернес пережив Революцію гідності, важке поранення. Зумів утриматися на посаді і переобратися мером Харкова у 2015 році. і досі уникав кримінального переслідування. І ось тепер над ним і його другом Михайлом Добкіним нависли хмари: Генпрокуратура та СБУ затіяли тотальну перевірку його діяльності у місті.

Взагалі-то дивує яким чином Геннадій Кернес умудрявся такий довгий час уникати відповідальності. Хоча, якщо простежити долю схожих персонажів української політики, то підстав для здивування стає менше. Вірний щит Партії регіонів, остання надія президента Януковича. А потім – один з антиперсонажів української політики, Геннадій Кернес міг би ще довгий час лишатися мером Харкова і множити своїх конкурентів на нуль. Тепер же йому додалось нових клопотів.

Непослідовна поведінка української влади викликає багато питань. У 2014 році Кернес і Добкін були одні з основних ворогів Революції гідності. З Харкова банди тітушок постачалися для потреб режиму Януковича. В Харкові діяла проросійська організація «Оплот». В Харкові стояв пам’ятник Леніну, який Кернес поклявся захищати всіма силами. Коли Янукович втікав з Межигір’я, то планував відвідати у Харкові з’їзд місцевих депутатів, оголосити про путч і запросити допомогу у Росії. Але передумав і подався на Донбас, а потім в Крим. Геннадій Кернес був на тому дійстві одним з головних осіб. Після початку російської агресії він займав двояку політику. Відверто не закликаючи до проголошення Харківської народної республіки, Кернес загравав з сепаратистами. Він ходив по лезу бритви. Очевидно, Кернес намагався виторгувати від влади власний імунітет від переслідувань. В той же час спостерігав за розвитком подій на Сході.

Хоча виконуючий обов’язки генпрокурора Олег Махніцький видав ордер на арешт Михайла Добкіна, справа так і не була доведена до кінця. Добкіна швидко відпустили і він навіть зумів прийняти участь у виборах президента України 2014 року. Можливо, б російські бойовики і появилися у Харкові. Але наприкінці квітня проти Геннадія Кернеса був вчинений замах на вбивство. Ситуація в місті, яке до того вирувало мітингами різних політичних сил і рухів, поступово нормалізувалася. Вже у серпні 2014 року Геннадій Кернес публічно заявив, що Харківську народну республіку і сепаратизм він у місті не допустить. Так завершилося його загравання з сепаратистами. Достовірно невідомо, але напевно між владою та Кернесом було досягнуто певне порозуміння. Влада обіцяла не порушувати кримінальних справ проти мера Харкова. А той відмовлявся розбурхувати ситуацію в місті.

Негласний договір діяв фактично два роки. Завдяки йому Кернес знову став мером у 2015 році. і здавалося б його гріхи минулого – від політичних до економічних, будуть забуті та прощені. І ось 15 вересня генпрокурор Юрій Луценко заявив про масові обшуки в Кернеса, Добкіна та інших осіб. За його словами, Геннадій Кернес причетний до розкрадання 654 гектарів землі вартістю 4 мільярди гривень. У відповідь мер Харкова почав розповідати про замовний характер справи і політичні переслідування.

Те, що Геннадію Кернесу є за що відповідати, сумнівів немає. Але все це дійство також є таким собі піар-ходом Юрія Луценка. Генпрокурор намагається показати, що от, мовляв, прокуратура активно працює і веде боротьбу. Для неї нема авторитетів. Це у Луценка виходить непогано. От тільки реальних результатів поки мало. У випадку з Кернесом немає жодних гарантій, що справу доведуть до кінця. Як і того, що скандальний «Гепа» не покине територію України, а правоохоронні органи вдаватимуть вигляд, що були безпорадні. Якщо Юрій Луценко хоче провести тотальну боротьбу з корупціонерами і темними справами на Харківщині, то він мав би поцікавитися і справами нинішнього міністра МВС Арсена Авакова. Той у помаранчеві часи був головою обласної держадміністрації. І, як кажуть деякі джерела, міг бути причетний до виділення великої земельної ділянки для родинної фірми.

Наразі майбутнє Кернеса бачиться туманним. У нього є всі шанси як уникнути покарання і продовжити працювати мером, так і втекти з України. А ось шансів опинитися у в’язниці і відповісти за всі діяння значно менше. Стиль роботи української прокуратури та інших органів є більшою мірою популістично-волюнтаристський, ніж послідовний і системний. Це може допомогти Геннадію Кернесу. Хоча його репутація, яка і так виглядає підмоченою, зіпсується ще більше. Але ще більше впаде довіра до правлячої влади, прокуратури і суду, якщо вони не зуміють або не схочуть довести його провину.