Більшість українців пригадують яскраві кадри з екс-президентом Грузії Михеїлом Саакашвілі, на яких він розпікає корумпованих прокурорів та чиновників. Тоді для багатьох здавалося, що ось нарешті в Україні є людина серед влади, яка відверто каже про проблеми і нещадно бореться з корупціонерами. Грузинський міф підкріплювався попередніми результатами роботи Саакашвілі і реформами в Грузії. Здавалося б, немає нічого простішого як перенести грузинський досвід реформ на українські простори. Але час показав, що українці занадто оптимістично оцінювали можливості та потенціал Саакашвілі і його команди.
Друга половина 2015 року відзначилася активним зростанням рейтингів Міхеїла Саакашвілі. Його бурхлива піар-діяльність не залишилась непоміченою. Політик порушував питання, які дійсно турбували українців. Він відверто говорив про корупцію, зловживання владою в уряді Яценюка. Критикував олігархів, наближених до влади. Пояснював через які схеми вони обдирають Україну. Міхеїл Саакашвілі був частим гостем провідних телеканалів. Його можна було побачити на різних ток-шоу. Його виступи були цікаві, емоційні та бурхливі. Він не соромився наїжджати на Коломойського, Мартиненка чи Яценюка. Однак, Саакашвілі оминав персонажів, наближених до Петра Порошенка. Та і самого президента, на відміну від Арсенія Яценюка, старався не чіпати. Спочатку це сприймали як випадковість. Потім почали думати, що Саакашвілі трохи необ’єктивний. Адже питань до команди Порошенка і його друзів назбиралось також чимало. Несправедливо виходить: коли одним можна виводити гроші в офшори, а іншим ні.
Спочатку президент Порошенко прагнув використати Саакашвілі для підтримки власного іміджу реформатора. Мовляв, ось дивіться кого я призначив головою Одеської ОДА. Саакашвілі також надали розширені можливості. Він призначив свого обласного прокурора і свого начальника поліції області. Також почав формувати команду в ОДА. Не обійшлося без скандалів. Зокрема як вийшло у випадку з призначенням росіянки Марії Гайдар. Саакашвілі демонстрував бурхливу роботу. Зустрічався з людьми. Валив паркани біля пляжів. Гримав на чиновників. Погрожував митникам. Піар-діяльність в нього виходила чудово. Але час минав, а реальні результати забарилися. Поступово одесити почали обережно-скептично ставитися до його роботи. І тоді Міхеїл Саакашвілі спробував вийти на загальноукраїнській рівень.
Наприкінці 2015 – першій половині 2016 року Саакашвілі почав агітувати за проведення у кожній області так званих антикорупційних форумів. Проект мав на меті сприяти оформленню політичних амбіцій політика з Грузії в нову партію. Стартував він помпезно. Дехто пророкував Саакашвілі крісло прем’єра після провалу Яценюка. Дехто говорив про амбіції прокурора. Спочатку все йшло ніби непогано. Але весною стало зрозуміло, що антикорупційний рух Саакашвілі за очищення влади здувається, як і його попередня доволі бурхлива, але не доведена до логічного завершення діяльність по наведенню порядку в Одеській області.
Одеса на стала туристичною Меккою чи краєм інвестицій. Побороти корупцію теж не вдалося. Натомість з’явилися факти розкішного життя оточення грузинського політика. Крім того, журналісти виявили, що антикорупційні форуми фінансуються олігархами, проти яких виступає сам Саакашвілі. Почали виринати прізвища різних не зовсім чистих на руку бізнесменів, в тому числі і російського походження. Дехто належав до бізнес-партнерів Ківалова. Рейтинг довіри до Саакашвілі і взагалі грузинського десанту в українській владі став падати. Непрозоре фінансування і невідомо спонсори обвалили довіру до його проекту. Напевно це сталося і тому, що Саакашвілі допустив фальшстарт. Він сподівався на вибори парламенту вже цього року. Але прорахувався. Внаслідок цього зараз говорити про Саакашвілі як про політика, якому довіряє переважна більшість українців, не доводиться.
Провал Саакашвілі відбувся не сам по собі. Представники Грузії в українських ешелонах влади також не продемонстрували видатних успіхів. Частково в цьому можна звинувачувати систему в країні. Зрозуміло, що побороти корупційно-кланову вертикаль кілька іноземців не можуть. Але та ж начальник Нацполіції Хатія Деканоїдзе теж не змогла показати серйозних успіхів. Навпаки, злочинність в Україні значно виросла. А поліція не демонструє поки що успіхів в роботі. Це означає, що не варто було покладати забагато надій на розумних іноземців-реформаторів, які прийдуть і допоможуть нам збудувати нову Україну та провести реформи. Так само зазнає спростування міф про Саакашвілі. Остання поразка його партії на виборах у Грузії свідчить про те, що не все так просто з його репутацією. Ніхто не каже, що Саакашвілі не зробив реформ в своїй країні, частина з яких виявились вдалі. Але не варто забувати те, що реформами в Грузії займався переважно нині покійний Каха Бендукідзе. Михаїл Саакашвілі ж більше хизувався його плодами. І, як в сьогодні в Україні, займався піаром.
Святослав Ворон для replyua.net