Історія з арештом українського журналіста, кореспондента «Укрінформу» Романа Сущенка зайвий раз доводить просту істину для українців: поїздка до Росії небезпечна для їх свободи. В кращому випадку на гостей з України можуть чекати перевірки і тимчасові затримання або заборона в’їзду на територію Росії. В гіршому –арешт і звинувачення у надуманих злочинах.
В принципі нічого дивного в такій поведінці Москви і її ставленню до українців немає. Росія гостинно відчиняла двері хіба перед тими вихідцями з України, які втікали на її територію після звинувачень в злочинах. Саме в Російській Федерації осіли і продовжують осідати приспішники Партії регіонів і Януковича. Там надійний поки що притулок знайшли Віктор Янукович, Микола Азаров, Віктор Пшонка та інші владні мужі кримінального режиму. Саме до Росії втікають судді, прокурори, представники колишньої влади, які замішані у злочинах проти Майдану, корупції та зраді України. Там їх приймають з повагою і навіть сприяють пошуку комфортних умов для життя. А іноді і роботою забезпечують.
Також в Росії як правило з розумінням приймають українських заробітчан. Бувають іноді ексцеси, коли групи шукачів роботи з України не пускають. Але загалом до них ставляться не надто вороже. Та і чому ж ставитися вороже до українців, які працюють в державі-агресорі? Яким всеодно є війна з Росією чи немає. Які вважають, що «то все політики ворогують між собою», а головне це заробити копійку. Звісно, Росії вигідно, щоб побільше українців мислили категоріями малороса і були вдячні «братньому народу» за можливість виконувати роботу і трудитися на російських багатіїв. Такі гастарбайтери, повертаючись в Україну, є непоганим грунтом для російської пропаганди.
А от до українців, які їздять на територію Росії з метою не працювати там, а відвідати своїх родичів, ставляться менш лояльно. Особливо, якщо серед них є журналісти або ж громадські діячі. Загалом більшість українців, які публічно висловлювали свою позицію проти російської агресії, чудово розуміє: їхати в Росію їм небезпечно для свободи і життя. Але дехто вважає, що фах журналіста чи науковця або навіть дипломатичний імунітет може гарантувати йому відносно безпечне перебування на території країни-агресора. І жорстоко помиляється. Саме так сталося з Романом Сущенком.
Роман Сущенко став для російського ФСБ новим «агентом-шпіоном», який нібито працює на українську розвідку та приїхав в Росію з конкретною розвідувальною метою. Те, що він є кореспондентом «Укрінформу» у Франції вже 8 років, російських силовиків не дуже турбує. Їх взагалі мало що турбує, і питання дотримання законності путінських слуг не цікавить. Можливо, арешт українського журналіста є своєрідною відповіддю на заборону працювати в Україні деяким відверто антиукраїнським журналістам, які пропагували ідеї російського імперіалізму в Україні. Можливо, Роман Сущенко став жертвою намірів керівництва Росії знайти собі черговий привід для того, що показати громадянам РФ: ворог не спить. І розіграти ціле шоу з шпіонажу журналіста з України. А потім влаштувати судилище. Люди завжди люблять шоу. Росіян це стосується особливо.
Звісно, українська влада не могла промовчати на дії Росії. Звернення звільнити журналіста очікувано нічого не принесли. Як і не принесли відповідні заяви з боку Європи. Єдине, на що нібито наважується зараз парламент – це ввести візовий режим з Росією. У відповідь очікується, що Росія вчинить так само. Але ні Порошенко, ні Парубій, ні Клімкін не наважуються сказати, що треба назвати нарешті речі своїми іменами, замінити АТО на російсько-українську війну та розірвати дипломатичні стосунки з державою-агресором.
Те, що українська влада є слабохарактерна і боязлива, відомо давно. Ще на початку окупації Криму їй пропонували ввести візовий режим з Росією. Вимогу розірвати дипломатичні відносини та запровадити візовий режим з Росією озвучувала зокрема ВО "Свобода" у березні 2014 року, коли була в парламенті. У парламенті були зареєстровані дві постанови: № 4962, Проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо денонсації Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації і № 4493, Проект Постанови Верховної Ради України про розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією. Але більшість у Верховній Раді відмовилася їх розглядати. І ось тепер влада вирішила вдатися до напівкроків. Небажання нинішньої влади на чолі з президентом Порошенком ухвалювати рішучі рішення, фактично є на руку агресору, який на міжнародній арені може представляти свою збройну агресію проти України як громадянський конфлікт на Донбасі. Треба визнати: Росії вдалося частково цього добитися завдяки пасивності української сторони.
Зараз спікер парламенту Андрій Парубій загорівся ідеєю ввести візовий режим з Росією. Якщо нардепи таки його підтримають, це буде крок у вірному напрямку. Але водночас це ще не означає розрив дипломатичних стосунків, офіційне визнання російської окупації та припинення співпраці українських олігархів з Росією. Фабрики «Рошен» в Липецьку працюватимуть й надалі. А Україна залежатиме від вугілля з Донбасу. Від введення віз більше незручностей буде в заробітчан. Також віза ніяк не захистить українця, якщо його захочуть звинуватити у шпигунстві і арештувати російські спецслужби. А от ті, хто має спільний бізнес з Росією, можуть бути спокійними. Та й введення віз з Російською Федерацією дивним чином співпадає в часі з запевненнями ЄС нарешті скасувати візи для українців.
Шлях до усвідомлення владними елітами національних інтересів є доволі важким, а часто неможливим через їх рівень свідомості. Малоймовірно, що нинішня коаліція здатна на більш рішучі кроки у протистоянні з Росією як запровадження візового режиму. Та й це ще не факт. Але робити щось таки потрібно.
Святослав Ворон для replyua.net