Як передає replyua.net, журналіст Юрій Романенко на інтернет-порталі «Хвиля» пояснив, чому пропозиція глави МВС Арсена Авакова про розширення прав поліцейських є невдалою. Тут є два моменти, який заслуговують на увагу, щоб на них зупинитися докладніше.
Перший, на переконання журналіста, це те, що поліцейські дійсно повинні мати достатньо прав, щоб ефективно захищати громадський порядок. Бо немає нічого страшнішого, ніж безсила влада, яка не може вгамувати мажорне бидло. Будь-яке безсилля влади породжує зневагу до неї, як наслідок, її подальший крах. Роки анархії в Україні призвели до того, що у нас люди поводяться з поліцією по-хамськи, та й не тільки з поліцією. Однак, не можна забувати, що така поведінка ґрунтується на такому ж відношенні влади до людей. Традиційно в Україні влада сприймається як щось чужорідне, оскільки більшу частину історії вона дійсно була нав'язана ззовні. І навіть, коли Україна здобувала суб'єктність в очах народу влада продовжувала бути чужою. Цю тенденцію не вдалося переламати за 25 років незалежності, коли лічені місяці можна порахувати на пальцях двох рук, коли довіра до влади перевищувало недовіру.
Крім того, українська повсякденність дуже істерична. Дружини кричать на чоловіків, чоловіки на дружин, начальники на підлеглих, батьки на дітей. На телешоу (від політичних і закінчуючи побутовими) всюди підтримується високий рівень істерії, який подається як норма. І за фактом нормою є. У підсумку ми маємо абсолютно абсурдні ситуації, коли змінила дружина (чоловік) попадається на гарячому, починається суперечка бійка, викликається поліція, починається суперечка бійка. Побутове насильство в Україні приймає божевільні форми, які сприймаються як норма.
Наприклад, студент напився горілки, пішов гуляти з друзями, нарвався на ментів, які прессонули в ділянці і вбили його. Очевидно, що якби він не пив, то його шанси не потрапити в цю ситуацію і залишитися в живих різко збільшилися. Це ніяк не виправдовує вбивць, але це тільки зайвий раз привід задуматися потенційним жертвам, що в українських джунглях потрібно постійно робити поправку на ймовірність зіткнення з хижаком. Причому хижаком легко може стати товариш по чарці, якого ви знали десятки років.
Розглянемо ще один приклад. Уявімо, що пенсіонер отримав 400 гривень на виборах. Що тут такого? «Ми маленькі слабкі люди, наш вибір за 400 гривень ні на що не впливає», - зазвичай звучить така аргументація. А що відбувається насправді? Депутат, який пройшов за 400 гривень в Раду потрапив в коаліцію, коаліція сформувала уряд, який контролюється олігархами. Олігархи вибивають собі тендер, скажімо, на поставку палива за завищеною ціною для «Укрзалізниці». Ця ціна закладається в ціну перевезення пасажирів або ціну буханця хліба, який теж перевозять. У підсумку, в кожній буханці хліба олігархи відбивають ті 400 гривень, які дали пенсіонерові. Відбивають чотири роки.
«Тому не дивно, що в українському суспільстві довіру розгублено і кожен дивиться на розширення чужих прав, як на звуження своїх. Звідси така гостра реакція в суспільстві на ініціативу Арсена Авакова і Хатії Деканоїдзе по розширенню прав поліцейських при затриманні», – зазначив Юрій Романенко.
І тут настає другий момент. У пакеті законодавчих змін, який готує Нацполіція, буде норма про заборону залишати автомобіль при зупинці поліцейським, відповідальність за словесну образу співробітника поліції, збільшення часу попереднього ув'язнення. В принципі, нічого такого, що не було б в тих же США. Однак, ми живемо не в США, де працюють суди, а в Україні, де судів немає. І багато чого ще немає. Вийшло, що все виглядає так, як ніби Аваков і Деканоїдзе використали ситуацію з вбивством поліцейських в Дніпрі, щоб проштовхнути закон, що розширює права поліції. При цьому протягом останніх місяців поліція дала масу негативних прикладів (включаючи висмоктані з пальця в силу істеричності соціуму або за сприяння конкурентів), що, природно, не сприяло укріплень її іміджу.
«Крім того, після Майдану суспільство болісно сприймає будь-які спроби обмеження свобод громадян, оскільки виходить з того, що ці норми будуть використовуватися проти простої людини. І справедливо виходить. Легко уявити, що було б у 2013 році, якби міліція мала розширені можливості. Представили? А тепер уявіть, що нинішню коаліцію змінила коаліція Тимошенко і Оппоблока. Дивлячись, як Юля б'є в тарифний сполох і рокіровки на регіональному рівні – це аж ніяк не фантастичний сценарій», – наголосив журналіст.
За його словами, підсумок простий: влада не має такий рівень довіри суспільства, який дозволяє їй діяти таким чином. Очевидно, що таким діями влада втрачає залишки довіри у тієї цільової аудиторії, яка зробила нинішню владу владою. Тому влада повинна рухатися вкрай обережно, реалістично оцінюючи реакцію суспільства у якого все менше аргументів зберігати лояльність президенту і уряду. Хоча, звичайно, можна і далі перти напролом, щоб потім бігти напролом, як біг Віктор Янукович з України в лютому 2014 року.