Роздвоєння української влади

18 вересня 2016 року відбулися вибори до Думи Російської Федерації. Ці вибори, крім території Росії також пройшли і в окупованому Криму. Цим самим Кремль продемонстрував, що півострів інтегрований в політичну систему Росії, а вибори в Думу – закономірний наслідок цього факту. І хоча явка на парламентських виборах була невисока (офіційна в межах 45%, а реальна ще менша), російський режим буде використовувати їх як доказ того, що кримчани стали повноправними і слухняними громадянами РФ.

Реакція української влади на вибори в Криму була двояка. З одного боку, президент та міністерство зовнішніх справ на словах висловлювали своє обурення призначенням виборів. Так Петро Порошенко навіть пригрозив санкціями особам, які організовували і проводили вибори до Думи, а також тим, які стануть депутатами від Криму. Мова йшла і про незаконність цих виборів. І про те, що світ їх не повинен визнавати.

Речник МЗС України Мар’яна Беца взагалі заговорила про те, що новообрана Дума є нелегітимна через вибори в окупованому Криму. Вже традиційно згадувалися резолюція ООН та інші норми міжнародного плану. Але далі цього справа не пішла. Ще раніше міністр зовнішніх справ Павло Клімкін заявляв, що через нелегітимність виборів громадянам Росії в Україні обмежать можливість проголосувати в консульствах. На цьому відповідь української влади обмежилася. Взагалі дії України щодо повернення Криму настільки мляві і неоднозначні, що можна говорити про їх повну відсутність. На словесні обурення Росія ніяк не реагує. Погроза введення додаткових санкцій з боку України її також не обходить. Та і вона знає, що правляча сьогодні в Україні влада не здатна на жорсткі кроки. Якщо б президент Петро Порошенко та міністерство закордонних справ були послідовні до кінця в намірах не визнавати російськи вибори до Думи, то вони принаймні б заборонили їх проведення на території України. Але наша влада спромоглася тільки на напівкроки. Мовляв, так ми засуджуємо, але не забороняємо. Як наслідок, у день виборів 18 вересня в Києві та Одесі біля дипломатичних представництв Росії відбулися сутички з представниками українських патріотично-націоналістичних сил та небайдужого населення.

Що вимагали люди біля посольства Росії в Києві? Вони вимагали заборонити росіянам голосувати в Україні у відповідь на дії Російської Федерації в Криму та на Донбасі. Що зробила українська влада? Вона забезпечила росіянам можливість проголосувати в дипломатичному представництві РФ. А для того, щоб створити їм особливо комфортні умови, залучила для цього кілька сот поліцейських.

Виходить парадоксальна ситуація. З одного боку, українська влада каже: вибори в Думу взагалі нелегітимні і незаконні, ми ніколи не визнаємо їх і будемо від світового співтовариства вимагати того ж самого. Ніби логічна позиція. З іншого боку, владні еліти України виявилися надто слабкі морально чи надто боягузливі, щоб повністю заборонити проведення цих виборів на території України. В результаті цю функцію на себе взяла небайдужа українська громадськість. Без бійок та провокацій не обійшлося. Але чи варто вину ту покладати на організаторів акцій протесту? Винна в першу чергу наша влада, яка вже 2,5 роки перебуває в такому собі роздвоєнні. Коли треба сказати, що критикувати уряд, президента чи Верховну Раду не можна чи не на часі, можновладці швидко згадують, що у нас війна і агресор окупував частину території. Тоді кажуть, що будь-які акції протесту можуть бути вигідні Росії. Що в самих акціях – російське коріння. А от коли справа доходить до конкретних економічних санкцій проти Російської Федерації, запал влади швидко згасає.

Якщо вибори в Думу нелегітимні, чому ж просто не заборонити їх проведення на усій території України? Але зробити це не наважились. А зробили так, що українська поліція захищає учасників цих нелегітимних незаконних виборів і надає можливість обирати. А громадян України, котрі протестують проти цього, арештовують. Дивна і незрозуміла логіка. Деякі експерти кинулися захищати таку логіку. Мовляв, ми ж демократична країна. Йдемо до Європи, тому маємо забезпечити усім росіянам голосувати і обирати свій законодавчий орган влади. А люди, які протестують проти цього, взагалі варвари і псують наш імідж. Тільки вони забули пригадати зі світової історії аналог, коли у випадку окупації своєї території держава вперто зберігала дипломатичні стосунки з агресором і за жодних умов не погоджувалася їх розірвати. Вибори російської Думи в Україні чимось нагадують вибори до рейхстагу Третього Рейху в Москві або ж вибори до Верховної Ради СРСР у Берліні у часи Другої світової. Повний сюрреалізм.

Кого ж обрали на виборах росіяни? Вони проголосували за правлячу партію Путіна «Єдиная Росія», а також за інші провладні партії. Саме на цих політичних силах лежить повна відповідальність за агресію проти України. Саме вони у березні 2014 року благословляли агресію Путіна і використання військ Російської Федерації на території України. Останні вибори у Думу, попри всі махінації, підтвердили, що самі цим політикам довіряють росіяни. Цікаво, якщо у 2018 році на території України голосуватимуть за президента Російської Федерації і Владімір Путін балотуватиметься на новий термін, за кого проголосують російські громадяни? Виходить так, що росіяни в Україні мають можливість підтримати свого президента-агресора і партії, які брали участь у знищенні українського суверенітету. А українсько-малоросійська влада любязно надає їм таку можливість, стягнувши ще й кордони поліції під посольства та консульства.

Сьогодні і так очевидно, що президент Порошенко, уряд та парламент не мають жодного поняття яким чином повернути Крим до складу України. Та й крім слів нічого не роблять в цьому напрямку. Але давати можливість голосувати на виборах держави, яка загарбала частину твоїх земель, і обирати там тих же самих політиків, є вершиною самозгубного абсурду.