Мовне питання значно складніше та глибше ніж зачасту обговорюється. Є загально визнана теорія Сепіра Уорфа. Вона підтверджується порівняльним аналізом особливостей мислення носіїв екзотичних мов, зокрема мов малочисельних індіанських племен, статистичним аналізом особливостей мислення носіїв поширених мов та експериментальним дослідженням психічних функцій носіїв різних мов. Основний постулат цієї теорії – «мова визначає мислення та спосіб пізнання світу». Носії московської мови мають дещо відмінний спосіб мислення та світосприйняття. Московська мова, яка сформована внаслідок імперського розвитку сформована під впливом вертикалі взаємовідносин між людьми раб – господар і відповідно в підсвідомості породжує рабсько-патерналістське мислення. Як передає replyua.net, про це у своєму блозі пише відомий український громадський активіст Юрій Тищук.
За його словами, ці особливості світосприйняття та сама по собі російськомовність робить значну кількість громадян України по суті носіями чужої ментальності та ще й уразливими до ворожої пропаганди російських ЗМІ. Окремо особливо шкідливим є розповсюдженні в формулюваннях законів московського способу побудови речення із широким використанням «страдательного залога» - пасивного стану. Це коли об'єкту, над яким в реальності здійснюється дія, хибним, вивернутим способом побудови речення надається форма суб'єкта, який здійснює обернуту на себе дію, а реальний суб'єкт дії або перетворюється в об'єкт або взагалі відсутній.
«При такій формі зникає імперативний характер правової норми. Українською буде : «Я маю будинок». «Я»- суб'єкт дії. «Я», що роблю? - я «маю». А «будинок» - об'єкт дії. Російською: «У меня есть дом» «Дом» - суб'єкт дії. «Дом», що робить? - він «есть». А «меня» - прилагательное. Навіть у багатьох українців, які перейшли на вживання українських слів, на жаль, значною мірою зберігається московська побудова речення. Це спотворює виклад думки там, де вона мала б чітко відтворювати реальність – в науці, в законодавстві, тощо», – підсумував Тищук.